— Звичайно, Аню, — Біличенко ліниво потягнулася до нового аркуша, винувато глипнувши на Марка. — Як скажете…
— Отже, починаємо! — Анна Головацька занесла над магічним колом затиснуту у пальцях нитку з каблучкою на кінці. — Тиша, панове! Абсолютна магічна тиша! — проказала вона. — Успіх сеансу залежить від нашого загального настрою!
Анастасія Домбицька пурснула сміхом, та Анна так убивчо зиркнула на неї, що та вмить стихла і прибрала серйозного вигляду.
На кілька хвилин у кімнаті, як і просила Анна, запанувала цілковита тиша, на тлі якої голосним видавалося лише потріскування свічок та напружене сопіння Дмитра Каліниченка. Рука Головацької завмерла над зображенням, а каблучка почала виписувати кола й еліпси у повітрі, гойдатися то в один бік, то в інший, та, врешті-решт, імпровізований маятник наче заспокоївся і налаштувався на потрібну хвилю.
— Дух Юзефа Роллє, з’явися, ми бажаємо розмовляти з тобою! — урочисто проказала Анна Головацька. — Дух Юзефа Роллє… Чи чуєш ти нас? Ми бажаємо розмовляти з тобою!
Усі присутні ніби завмерли за столом. Навіть насторожене сопіння Каліниченка припинилося. Каблучка Анни затремтіла на кінці нитки і почала знову рухатися по колу.
— Дух Юзефа Ролле, очікуємо на твою появу! Ми бажаємо спілкуватися з тобою! — утретє проказала Головацька. — Чи тут ти? Чи чуєш нас?
Імпровізований маятник загойдався вправо-вліво з новою силою та вже за мить закрутився над виведеним на аркуші словом «Так!»
— Він тут! — проказала Анна Головацька. — Дух Юзефа Роллє тут! Чи можна поставити вам кілька запитань, пане? — раптом звернулася вона до невидимого гостя шанобливо, на «ви», немов збентежившись, що «тикає» такій поважній персоні…
Каблучка закрутилася на лівій частині аркуша, вочевидь, демонструючи згоду потойбічного гостя.
«Яка дурня, — подумав Марко. — Невже хтось із тих, хто за сидить за цим столом, справді вірить у реальність присутності духа Юзефа Роллє? Та сам Роллє, певно, у могилі перекочується від сміху!»
Однак товариство справді заінтриговано слідкувало за рухами Анниної каблучки.
— Хто переможе у цій війні? Більшовики чи війська УНР? — просто, без передмов, запитав Євген Остапенко. — Запитайте його, Аню, хто переможе?
Головацька розмірено, як і належить медіуму, повторила запитання.
Каблучка загойдалася і взялася виписувати спіралі й лінії над магічним колом. Та раптом, наче невидима рука зупинила її; вона гойднулася, затремтіла і закрутилася дзигою над літерою «П».
— Записуйте, Олесю Дмитрівно, записуйте! — пошепотіла Анна Головацька. — Літерат «П»!
— У тебе непогано виходить, Аню, грати роль медіума! — заворожено проказав Антін Комарницький, та Анна тільки шикнула в його бік.
— «О»! Наступна літера «О»!
— Отже, разом виходить «ПО», — відповіла Олеся, з посмішкою підморгнувши Марку.
— «Б»… «Е»…
— «ПОБЕ…», — повторила літери, на які вказала каблучка Олесі Біличенко.
— «Д», «Я», «Т»….
— Товариство, у мене виходить «ПОБЕДЯТ»… — збентежено проказала Олеся. — Російською «победят»…
— Далі, Аню, далі! Не відволікайтеся! — схвильовано промовив Остапенко.
— Отже… «победят»? — повторила Анна. — «Б»…, «О», «Л»…
— Схоже на те, що маємо «ПОБЕДЯТ БОЛЬШЕВИКИ»! — проговорила Ольга Татарінова. — Більшовики переможуть…. О Господи, Аню! Припиніть це! Припиніть цей сеанс негайно!
— Чекайте, чекайте, Ольго Борисівно! — втрутився Остапенко. — А з якого дива Роллє раптом узявся розмовляти російською? Він і за життя польською писав… Чого б це з нами він переходив на російську? Запитайте духа, Анно, чому він спілкується з нами російською мовою? З чого б це раптом?
Каблучка знову задрижала і взялася вказувати на нові літери. Анна ледве встигала надиктовувати їх Біличенко.
«ПОТОМУ ЧТО Я НЕ ВЛАДЕЮ ВАШИМ ПАРШИВИМ ХОХЛЯЦКИМ НАРЕЧИЕМ!» — записала під диктовку Головацької Олеся.
— Оце так! — округлив очі Антін Кропивницький. — У житті такого не бачив! А чого це у пана Роллє така нелюбов до української мови? То, може, польською йому було б зручніше?
«БУДУ РАЗГОВАРИВАТЬ ПО-РУССКИ», — категорично показала каблучка Головацької. — «БУДЕТ МНОГО КРОВИ, ВИ ВСЕ СГНИЕТЕ».
— Ого… — присвиснув Остапенко. — Схоже, пан Роллє на тому світі втратив свою делікатність… Кажуть, він був вельми добрим до людей!