Коли ми, нарешті, вийшли з корпусу, наш поводар технік запитав нас, чи бажаємо ми оглядати решту корпусів і допоміжних будівель одразу ж, чи наміряємося зробити перерву для відпочинку. Я висловився за перерву.
— Я бачив машини і працівників, — сказав я; — самої ж організації праці ніяк собі не уявляю. От про це мені й хотілось би у вас розпитати.
Замість відповіді технік повів нас до невеличкої, кубічної форми будівлі, що стояла між центральним і одним з бічних корпусів. Таких будівель було ще три і розміщено їх було аналогічно. Їхні чорні стіни вкрито було низками блискучих білих знаків. Я вже доволі добре тямив марсіанську мову, щоб їх зрозуміти: це були звичайні таблиці статистики праці. На одній з них, позначеній номером першим, містилося:
«Машинна продукція має зайвини 968,757 робочих годин щодня, з них 11,325 годин праці досвідчених спеціалістів.
На цьому заводі — зайвина 753 годний, з них 20 годин праці досвідчених спеціалістів.
Нема недостачі працівників у галузях: хліборобській, гірничій, земляних робіт, хімічній…» і т. д.; було перераховано за абеткою безліч різних галузей праці
На таблиці номер два було написано:
«Продукція одежі має недостачу в 392,685 робочих годин щодня. з них — 21,380 годин праці досвідчених механіків на спеціальних машинах, та 7,852 години праці спеціалістів-організаторів.
Продукція взуття потребує 79,360 годин: з них…» і т. д.
«Інститут обчислень — 3,078 годин…» і т. д. Подібного ж змісту були й таблиці номер 3-й та 4-й. У списку галузей праці були й такі, як виховання дітей молодшого віку, виховання дітей середнього віку, медицина міст, медицина сільських округ і інше.
— Чому саме зайвину праці докладно вказано лише для машинної продукції, а недостачу з такими подробицями скрізь? — запитав я.
— Це річ проста, — відповів Мецці. — Таблицями треба вилинути на поділ праці, а для цього необхідно, щоб кожен міг бачити, де робочої сили не вистачає і в якій саме мірі. Тоді, в разі однакової або ж приблизно рівної прихильності до двох спеціальностей, людина вибере собі ту з них, де недостача більша. Про зайвину ж праці докладні відомості досить знати тільки там, де ця зайвина є, щоб кожен робітник цієї галузі міг свідомо взяти на увагу і ступінь зайвини і ступінь своєї прихильності до зміни спеціальності.
Коли ми так оце розмовляли, я зненацька помітив, що декотрі числа таблиці зникли, а на їхньому місці з’явилися нові. Я спитав, що це означає.
— Числа змінюються щогодини, — пояснив Менні. — За годину кілька тисяч чоловік устигли заявити своє бажання перейти на другу роботу. Центральний статистичний механізм весь час стежить за цим і щогодини електрика розносить його повідомлення по всьому Марсу.
— Але яким чином центральна статистика встановлює свої числа зайвин і недостач?
— Інститут обчислень має скрізь свою агентуру, котра наглядає за рухом продуктів по коморах, за продуктивністю праці всіх підприємств і за зміною числа робітників по них. Цим шляхом докладно з’ясовується, скільки й чого саме слід виробити на певний термін і скільки потрібно на це робочих годин. Після цього інститутові лишається лише підраховувати по всіх галузях праці різницю між тим, що є, і тим, що мусить бути, та про це скрізь оповіщати. Хвиля добровольців відновлює рівновагу.
— А споживання продуктів не обмежене нічим?
— Цілковито нічим: кожен бере те, що йому потрібно і стільки, скільки захоче.
— І від нього не вимагають чогось подібного до грошей, якихось свідчень про кількість виконаної праці, чи зобов’язань її виконати, чи взагалі чогось на цей взірець?
— Рішуче нічого такого. У вільній праці у нас ніколи не буває недостачі; праця — природна потреба соціально розвиненої людини і будь-яке замасковане або й одверте приневолювання до праці цілком нам зайве.