Выбрать главу

Після від’їзду Нетті я незабаром зважився і вступив на фабрику. Це було величезне і дуже складне підприємство, що зовсім не відповідало нашим звичайним уявленням про подібну фабрику. Тут пряли, ткали, викроювали, шили й фарбували одежу, а матеріалом для роботи був не льон, не бавовна і взагалі не волокно рослин, як і не вовна та шовк, а щось цілком інше.

В старі часи марсіани виготовляли тканину для одежі майже так само, як це робиться нині у нас: вирощували потрібні рослини, стригли вовну з відповідної худоби, розводили особливу породу павуків, з павутиння котрих мали щось подібне до шовку, і т. д. Зміну техніки викликала потреба за всяку ціну збільшити продукцію хліба. Волокнисті рослини мусили віступитись перед волокнистими мінералами, от як гірський льон. Після цього хіміки зосередили свої зусилля над дослідженням павутиння і над синтезом нових матеріалів з такими ж властивостями. Коли винайти синтез їм пощастило, то в усій цій продукції за короткий час відбулася повна революція і тепер старого типу ткання можна знайти лише в історичних музеях.

Наша фабрика була справжньою дитиною цієї революції. Кілька раз на місяць із найближчих хімічних заводів залізничними коліями доставляли до неї «матеріал» на пряжу — густу прозору матерію в великих цистернах. Особливими апаратами, що захищали матеріал від повітря, його переправляли з цистерн у великий і високо почеплений металічний резервуар, рівне дно котрого мало сотні тисяч найтонших мікроскопічних дірочок. Великий тиск продушував через ці дірочки тонесеньке павутиння, котре твердло вже через кілька сантиметрів, міцніючи. Десятки тисяч механічних веретен підхоплювали це павутиння, скручуючи його десятками в нитки різної товщини і тягли їх далі, передаючи готове «прядиво» в другий, ткацький відділ. Там ткацькі верстати плели ці нитки в різне ткання, від найбільш тендітного — як серпанок і батист, до найтовщого, як сукно й повсть; ткання невпинно тяглося широкими стрічками ще далі — до майстерні викроювання. Тут його підхоплювали нові машини, уважно складали в кілька шарів і тисячами витинали з них завчасу розмірені з планів різноманітні шматки для окремих частин одежі.

У «швейні» всі ці шматки без жодних голок, ниток чи машинок для шиття сполучалися в готову одежу. Для того рівно стулені шматки змащувалися особливою хімічною рідиною, котра розтоплювала їх, а через хвилину й випаровувалась, полишаючи шматки міцно з’єднаними, — краще, ніж би це можна було зробити яким-будь шиттям. Тим же способом скрізь наліплювалися й ґудзики, і з майстерні виходили готові частини одежі — кілька тисяч зразків, різних формою й розміром.

На кожен зріст виготовлялося кілька сотень зразків, з котрих кожен міг собі вибрати одежу на себе, що ще й полегшувалося звичкою марсіан, аби одежа була цілковито вільною. Коли ж відповідної знайти ніяк не щастило, через, наприклад, не зовсім нормальний склад тіла, то негайно знімалася спеціальна мірка, машину встановлювали на нові плани і «шили» спеціально на певну особу. Все це забирало не більше години часу.

Що ж до кольору одежі, то більшість марсіан задовольняється природнім темним і м’яким тоном самого краму. Коли ж би хто забажав іншого кольору, то його одежу негайно шлють у фарбувальню, де їй через кілька хвилин електрохімічними способами надають бажаної барви, ідеально рівної й ідеально міцної.

З цієї ж тканини, лише значно товщої і теплішої, і майже тими ж способами виготовляється й одежа на зиму. Наша фабрика цього не робила, інші ж, більші фабрики, виробляли одразу все, що лише потрібно, аби одягтися людині від голови до п’ят.

Я працював у всіх відділах фабрики почергово і спочатку дуже захоплювався своєю роботою. Найцікавіше було працювати у відділі викроювання, де мені доводилося залучати до справи нові для мене способи математичного аналізу. Завдання полягало в тому, щоб з певного шматка краму викроїти всі частини костюма з найменшою втратою матеріалу. Завдання, звичайно, дуже прозаїчне, але ж і дуже поважне, бо найменша помилка, коли її повторювати мільйон разів, мусить дати величезну втрату. І вирішувати це завдання щастило мені «не гірше» від інших.