Люди Землі населяють її й нізащо її добровільно не відступлять, не відступлять хоч скільки-небудь значної частини її поверхні. Це випливає з усього характеру їхньої культури, ґрунтом якої є власність, забезпечена організованим насильством. Хоч навіть найбільш цивілізовані племена Землі на ділі експлуатують лише мізерну частину доступних їм сил природи, проте бажання захоплювати нові території у них ніколи не слабне. Систематичний грабіж земель і майна зветься у них колоніальною політикою і освітлюється як одне з найперших завдань їхнього державного життя. Чи можна собі уявити, як поставляться вони до природної і розумної пропозиції з нашого боку — поступитися нам частиною їхніх суходолів, за що ми б навчили їх і допомогли б їм значно краще використовувати їхню частину?.. Для них колонізація — це лише питання брутальної сили і насильства; хочемо ми чи не хочемо, — вони примусять і нас застосувати цю систему відносно них самих.
Коли б справа стояла лише так, щоб одного разу довести їм перевагу нашої сили — то це була б річ проста, що потягла б жертв не більше, ніж якась звичайна їхня безглузда й некорисна війна. Ті великі табуни натасканих для вбивства людей, що звуться у них арміями, прислужилися б як найкращий матеріал для такого неминучого насильства. Один з наших етеронефів міг би струменем убивчого проміння, що виникає внаслідок прискореного розкладу радію, — за кілька хвилин знищити один чи два таких табуни, і з того радше була б користь, аніж шкода для їхньої культури. Та на жаль справа стоїть не так просто і справжні труднощі тільки почалися б з цього моменту.
У віковічній боротьбі між племенами Землі у них виробилась психологічна особливість, що зветься патріотизмом. Це невиразне, але дуже глибоке почуття приховує в собі і злісне недовір’я до всіх чужих народів і рас, і стихійну звичку до своїх спільних життєвих умов, особливо ж до території, до котрої земні племена приростають як черепаха до свого панцира, і якусь колективну зарозумілість, а часто, здається, і безпосередню жагу винищування, насильств і загарбань. Патріотичне почуття надзвичайно зміцнюється й загострюється після військових поразок, особливо ж — коли переможці віднімають у переможених частину території. Тоді патріотизм переможених набуває характеру живучої й лютої ненависті до переможців і помста останнім стає життєвим ідеалом усього племені!. Не лише найгірших його елементів — «вищих» чи правлячих класів, а й найкращих — його трудящих мас.
І от, коли б ми взяли собі частину земної поверхні шляхом неминучого насильства, то, безперечно, це призвело б до об’єднання всього земного людства в одному почутті земного патріотизму, в невблаганній расовій ненависті і злості проти наших колоністів; винищування заброд будь-яким способом, хоч би й зовсім зрадницьким, стало б у очах людей святою й шляхетною справою, справою невмирущої слави. Життя наших колоністів стало б зовсім нестерпучим. Ви знаєте, що руйнувати життя дуже легко, навіть для істот нижчої культури. Ми незрівнянно дужчі за земних людей в разі одвертої боротьби, але при несподіваних нападах вони можуть убивати нас так само успішно, як це звичайно роблять проміж себе. Треба до того ж зауважити, що науку винищування вони розвинули в себе значно краще, ніж будь-який інший бік їхньої своєрідної культури.
Жити разом з ними і посеред них було б, звичайно, річчю неможливою. Це плодило б повсякчасні змови й терор з їхнього боку і судило б нашим товаришам безліч жертв серед повсякчасної свідомості тієї неминучої небезпеки. Довелося б виселити їх зі всіх окупованих нами країн, — виселити одразу десятки, а можливо, й сотні мільйонів. А в їхньому суспільному ладі, що не визнав товариської всебічної допомоги, в їхніх соціальних відносинах, де послуги й допомога даються лише за гроші, в їхніх, нарешті, незграбних і закляклих способах виробництва, що не дозволяють швидко підносити продуктивність праці і справедливо ділити її продукти, — в усіх цих умовах ці мільйони виселених нами людей в великих масах було б засуджено на муки голодної смерті. Та ж меншість, що з цієї біди врятувалася б, склала б кадри найлютіших фанатичних агітаторів проти нас серед всієї решти земного людства.
Боротьба тяглася б далі. Вся наша територія на Землі мусила б стати безперервно стереженим військовим табором. Страх подальших захоплень з нашого боку і велика расова ненависть скерували б усі сили земних племен на підготування й організацію проти нас війн. Коли вже й тепер їхня зброя досконаліша за їхні знаряддя праці, то тоді прогрес їхньої техніки винищування просунеться у них ще значно швидше. В той же час вони будуть вишукувати й вичікувати випадків застукати нас війною несподівано і, коли їм пощастить у цій справі, ми, безперечно, понесемо великі втрати, хоч би війна й завершилася нашою перемогою. Крім того, не було б дивницею, коли б вони якимсь чином довідались про сутність нашої найпершої зброї. Радійну матерію вони вже знають, метод же прискореного її розкладу вони можуть або розвідати якимись хитрощами у нас, або ж здобути цілком самостійно з праці власних учених. А ви ж знаєте, що з такою зброєю хто лише на кілька хвилин випереджає противника своїм нападом, той неминуче його винищує. І зруйнувати в таких обставинах вище життя так само ж легко, як і найелементарніше.