Твердо й рішуче мусимо ми йому відповісти: ніколи!
Свій майбутній союз із людством Землі ми мусимо підготувати. Ми не можемо значно прискорити його перехід до вільного ладу, але ту дрібницю, котра нам до снаги, ми мусимо зробити. І коли першого посланця Землі в нашому осередку ми не зуміли встерегти від непотрібних страждань і хвороби, це докір нам, а не їм. На щастя, він скоро одужає, але коли б навіть урешті-решт це надто швидке зближення з чужим для нього життям і вбило його, — він устигне багато ще чого корисного зробити для майбутнього союзу двох світів.
Наші ж власні клопоти й небезпеки ми мусимо перемогти на інших напрямах. Треба скерувати нові наукові сили на хімію білкових матерій, треба готувати, як лише можливо, колонізацію Венери. Якщо ми не зможемо вирішити ці завдання за той короткий час, що нам лишився, — мусимо на деякий час зменшити розмноження. Який розумний акушер не пожертвує життям ненародженої дитини, коли це має зберегти життя жінки? Отже й ми мусимо, раз це потрібно, пожертвувати часткою того нашого життя, котрого ще нема, для того — поки що чужого — життя, котре вже є і розвивається. Союз світів без міри винагородить цю жертву.
Єдність життя є найвища мета, а любов — найвищий розум!
(Глибока тиша. Потім слово бере Менні).
IX. МЕННІ
Я уважно придивлявся до настрою товаришів і бачу, що значна більшість їх стоїть на боці Нетті. З цього я дуже радий, бо ж майже однакова і моя на цю справу точка зору. Додам лише одне практичне спостереження, варте, на мою думку, чималої уваги. Доводиться зараз дуже турбуватися, чи вистачить нам уже технічних засобів зробити спробу масової колонізації інших планет.
Ми можемо побудувати десятки тисяч великих етеронефів, але може статися, що їх не буде з чим посилати в дорогу. Тої радійної матерії, котра одна може нам служити потрібним мотором, нам доведеться витрачати в сотні разів більше, ніж досі. Тим часом усі відомі нам родовища її виснажуються, нові ж знаходимо що далі, то рідше.
А не треба ж і забувати, що радіоматерія повсякчас потрібна нам не лиш для того, щоб давати етеронефам їхню велетенську швидкість. Ви знаєте, що всю нашу технічну хімію побудовано на цих речах. Їх ми витрачаємо і при виробництві «мінус-матері», без котрої ті ж етеронефи і безліч наших аеропланів стають нічого не вартими важкими скринями. Жертвувати цим необхідним використанням активної матерії нам не доводиться.
Але найгірше те, що єдина можлива заміна колонізації — синтез білків, може стати нездійсненною через ту ж саму недостачу радійних речовин. Доброго для техніки і зручного для фабричного виробництва синтезу білків не можна віднайти на шляху старих методів синтезу — методів повільного ускладнення. Кілька років перед цим, як ви знаєте, нам пощастило цим способом здобути штучні білки, але так мало і з такою витратою енергії й часу, що вся ця праця може мати лише теоретичне значення. Масове виробництво білків з неорганічного матеріалу можна налагодити лише шляхом тих раптових і гострих змін хімічних сполук, які проводимо ми впливом нестійких елементів на звичайну стійку матерію. Щоб добитися результату в цій справі, спеціально на досліди з синтезу білків мусять перейти десятки тисяч робітників і здійснити мільйони найрізноманітніших нових спроб. Для цього, а згодом, в разі успіху, для масового виробництва білків знову ж потрібно буде витрачати чимало активної матерії, якої у нас і тепер уже обмаль.
Таким чином, з якого боку не зайти, ми можемо добре впоратися з цікавим для нас питанням лише тоді, коли знайдемо нові джерела радіоелементів. Але ж де їх шукати? Звичайно, на інших планетах; і я цілком переконаний, що першу спробу варто зробити саме на Венері.
Відносно Землі можна передбачати, що там є багаті поклади активних елементів. Відносно Венери їхня присутність точно встановлена. Земні родовища нам невідомі, бо ті, що їх знайшли тамтешні вчені. — на жаль, нічого не варті. Поклади ж на Венері ми вже знайшли з перших кроків наших експедицій. На Землі вони знаходяться, — так само, мабуть, як і у нас, — глибоко під поверхнею. На Венері ж вони так близько до поверхні, що їхню радіацію одразу ж було помічено фотографією. Коли шукати радій на Землі, то доведеться перерити її суходоли так, як ми це зробили на нашій планеті. На це треба витратити десятки літ, та ще й можна помилитися у сподіваннях. На Венері ж лишається лише добувати те, що вже є знайдене, і це можна робити без жодних зволікань.
Отже, хоч як би ми згодом не вирішили питання про масову колонізацію, щоб забезпечити можливість самої колонізації — на моє глибоке переконання — треба негайно ж провести невеличку, можливо, тимчасову, колонізацію Венери з єдиною метою добування активної матерії.