За хвилину дивна група виходила з цеху на заводський двір.
Праворуч ішов Вольфганг Гайєр, ліворуч я. Монтер плентався поміж нами. Як слухняна дитина, він тримав мене за руку, намагаючись не робити різких рухів.
Біля шасі крана стоять монтери. Серед них доктор Козель, сторож Петерс і ще хтось, кого в цей момент закриває купа ящиків.
Вони побачили нас лише тоді, коли ми наблизились до них на відстань тридцяти кроків. Вони запитливо дивляться на монтера, ліва рука якого лежить у моїй. Під правою він затиснув бляшанку з етикеткою «Мюнхенське експортне пиво».
В цю мить хтось швидко відокремлюється від них і намагається зникнути за залізничним вагоном, що відкотився вбік. Але на задньому плані якраз вчасно з’являється фельдфебель «що встиг обійти цех зліва, а з правого боку спокійною ходою людини, що вийшла на прогулянку, наближається другий товариш. Тепер уже для Червоного Доміно немає порятунку.
На якусь мить постать безпорадно застигає, потім швидко повертається назад, біжить повз групу співробітників і спритно видирається по драбині до кабіни крана.
Все це сталося так швидко, що, крім нас, власне, ніхто не зрозумів, що саме трапилося. Я теж якусь мить стояв мов укопаний, поки не побачив, як Вольфганг широкими стрибками підбіг до крана й поліз угору по драбині.
Я ще встиг крикнути фельдфебелю: «Не спускайте очей з монтера!» і побіг щодуху слідом за Вольфгангом.
Дорогоцінні секунди, невже вони втрачені? Постать щойно зникла в кабіні, а ось і Вольфганг протиснувся туди за нею.
Я почув дзвін, потім приглушений крик, а тоді відчув, що кран рухається: він котився по рейках усе швидше. При такій швидкості малий упор, всього з двох балок, звичайно, не міг його затримати. Балки зламаються, кран зійде з рейок, зариється в землю, втратить рівновагу — і перекинеться. Це буде кінець.
В цю мить і я досяг кабіни.
Вольфганг, скорчившись, стояв біля розподільного щита. Лівою рукою він намацував головний рубильник, права була притиснута до живота. Крізь пальці проступала кров.
А потім я побачив і примарну постать, що, важко дихаючи, притулилась до протилежної стінки кабіни, готуючись до чергового стрибка. Рука її стискала маленький стилет.
Коли я зайшов, вона обернулася, очі її широко розкрилися, вона піднесла руку…
Але в цю мить Вольфганг ззаду вибив з її руки стилет, який брязнув об шибку. А за кілька секунд наручники зімкнулися на ЇЇ зап'ястях.
Вольфганг лежав непритомний в кабіні крана. Я вимкнув рубильник.
Кран здригнувся і став, до упора лишалося кілька метрів…
Із заключного донесення майора Бека
Співробітниками лейпцігського відділення Міністерства державної безпеки минулої суботи увечері були заарештовані такі особи;
1. Вернер Шрам (монтер);
2. Ільза Берндт (службовка);
3. Міхаель Томас (відповідальний співробітник однієї з західнонімецьких шпигунських організацій).
Вищеназвані особи заарештовані по підозрінню в убивстві, антидержавній діяльності і в шпигунстві на користь західнонімецької контррозвідки.
Заарештовані визнали свою провину з огляду на незаперечні докази.
Матеріали слідства в справі Міхаеля То-маса будуть представлені в окремому донесенні.
Щодо номера 1:
Обвинувачений Вернер Шрам визнав, що з початку 1960 року працює на користь західнонімецької розвідки. Він був завербований Ільзою Берндт; остання скористалася з скрутного матеріального становища Шрама, в яке він потрапив, незважаючи на свою порівняно високу зарплату (шістсот марок на місяць). Шрам мав уже одну судимість за крадіжку кольорових металів.
На початку липня 1960 року він дістав від обвинуваченої Берндт доручення виготувати воскові відбитки з усіх ключів конструкторського бюро. В той час конструкторські роботи в основному вже було завершено і розпочато монтаж крана, але обвинуваченим Шрамові і Берндт ніяк не вдавалося істотно перешкодити роботі колективу інженерів. Тим-то вони вирішили викрасти, підробивши ключі, всю документацію, котра стосувалася конструкції крана, бо їх західнонімецькі хазяї наполягали на тому, щоб вони якнайшвидше роздобули її.
Проте цей план не вдалося здійснити, бо Шрам залишив у конструкторському бюро сліди, і всі замки були своєчасно замінені новими. Шрам тоді спробував проникнути до приміщення конструкторського бюро за допомогою відмичок, але І в цьому йому не пощастило.
Слід зазначити, що Шрам міг бути викритий уже 28 серпня 1961 року, бо інженер Карін Зоммер, що на кілька хвилин залишила свій кабінет, повернувшись, помітила ознаки присутності в будинку сторонньої людини. Як виявилося згодом, Шрам мив руки у креслярні, бо він, проникаючи до приміщення через підвал, де зберігалося вугілля, забруднив руки так, що боявся залишити видимі сліди. На жаль, Інженер Зоммер не повідомила відділ охорони заводу, бо вона, виходячи, не замкнула на ключ свій кабінет, за що підлягала дисциплінарному стягненню і хотіла його уникнути.