У любовних романах можна було практично все, принаймні в чітко окреслених масштабах фантазії самої Майї Дмитрівни. Перші уроки такого окреслення їй були викладені, звісно, ще в дитинстві. У сім років, захопившись батьковою медичною бібліотекою, вона знайшла немало вабливих малюночків, якими рясніли сторінки довідника зі шкірно-венеричних захворювань. Мати, підловив- ши доньку за блудливим хихиканням, миттю поставила її на крупу й ретельніше заховала всі можливі збуджувачі уяви, включно навіть з ортопедичним підручником. Показна, крутобока, багата на вторинні статеві ознаки, ця жінка мала тонку душевну конституцію і не любила сороміцьких витівок. Так, викривши чотирнадцятирічну вже Майю за читанням іншої сумнівно корисної для розвитку юної піонерки книжки, а саме за «Стражданнями юного Вертера», мати знову була вимушена проводити виховну роботу. «Це непристойність», — строго осадила вона доньку, «увімкнувши» для повної переконливості один зі своїх осудливих виразів обличчя.
Минали роки, і в сипучих пісках явно намітилися промоїни нового часу.
— Ба-ашка Майя, — зовсім недавно з насмішкуватою жалістю вкотре підкреслила цей факт п’ятнадцятирічна онука Майї Дмитрівни у відповідь на її стримане зауваження щодо надміру сміливого як для ніжного віку фільму, — в якому світі ти живеш? Та я, якщо тільки захочу, одним кліком можу відкрити будь-який сайт з порнухою. А ти досі думаєш, що чиїсь смішні зажимания під ковдрою можуть вплинути на моє моральне обличчя?
…Майя Дмитрівна так не думала. Майя Дмитрівна, сидячи у паркій маршрутці, що вже пнулася з останніх своїх маршрутчиних сил на Повітрофлотський міст, думала про інше: від смішних зажимань під ковдрою в них із Костею вийшло двоє доньок…
Символічний образ її молодості, в принципі, міг би обмежитися схематичним планом однієї лише кімнати. Майже сорок років тому вісімнадцять метрів під дахом материного будинку вмістили щойно одружених Майю з Костею і двох Майїних сестер, старша з яких, Туся, також була «в комплекті» з чоловіком. Кожна пара облюбувала собі містечко за різними шафами, а незаміжня Леська спала під столом — так вони жили доти, доки перша партія дітей не пішла до школи, й молоді інженери нарешті отримали по окремому житлу. Але шість років за- шафно-гуртожиткового періоду Майя Дмитрівна завжди згадувала з особливим теплом.
Щоранку всі розбігалися дружно кувати світле майбутнє своєї великої держави, а щовечора — траєкторією через ясла й продмаги — збігалися додому, де готуван- ня-підмивання-зашивання-прасування та «ня-ня-ня» й «ма-ма-ма» найменших споживачів батьківської уваги нарешті доводили всіх до повної знемоги. Коли діти утихомирювалися, дорослі втомлено збирались поговорити про насущне на маленькій тьмяній кухні. Але щойно перший ковток цейлонського чаю терпко обпікав горло, як із кімнати, в неодмінно повторюваній щовечора зловредній тональності, проривалося дитяче кувікання.
— Ваша, — єхидно розводив руками Тусин чоловік.
Усі напружено прислухалися.
— Та, наче, ні… - невпевнено заперечував Костя.
— Ваша, ваша! — сміялася Туся, й Майї уривався терпець. У темряві вона навпомацки знаходила свою молодшу — та й справді найчастіше була винуватицею — і прикладала її до грудей. Плакса солодко зітхала й заходилася монотонно чмакати. Тіні з вулиці пробігали світлими смужками по стіні. Ніч важко склеювала повіки й загусала в потилиці.
Зранку Майя Дмитрівна знаходила себе за рідною шафою, й звична схема — світле майбутнє — ясла — ня- ня-ня — ля-ля-ля — нетривкий сон — повторювалася. Невідомо, які саме ланки такого насиченого життєвого коловороту розмикалися для програмних сімейних утіх, але діти, тим не менше, поповнювали ряди мешканців кімнати з вражаючою послідовністю. Певна річ, урегулювання найпростіших законів природи в державі, що не любила ніяких сороміцьких витівок, залишалося справою самих потопельників.
Одного разу Туся, з’їздивши до санаторію й підлатавши нерви тишею та бадьорим хвойним духом, повернулася з напрочуд яскравим рум’янцем і лукавим виглядом. Вона довго м’ялася, інтригуючи Майю Дмитрівну неясними натяками, доки нарешті не поділилася пошепки своєю, точніше, спільною відтепер удачею. В процедурній вона заприятелювала з однією львів’янкою, яка, в результаті задушевних бесід і обопільного бідкання, обіцяла допомогти Тусі як мінімум в одній із її проблем. Західні околиці великої країни, звісно, передбачали хвилюючі переваги близькості інших, хоч не таких могутніх, але набагато свідоміших у врегулюванні найпростіших законів природи держав.