Надзвичайна атмосфера Шайло огорнула Ґрема холодним покривалом, хоча він усе пітнів під теплим весняним сонцем.
Він устав з трави. Штани намокли позаду. У голові трохи паморочилось.
Змія скручувалась у вісімку. Ґрем зупинився над нею й підібрав за кінчик гладенького сухого хвоста, а тоді повільним, неквапливим порухом клацнув нею, мов батогом.
Мозок змії полетів у ставок. За поживою піднявся лящ.
Раніше Ґрем вважав, що в Шайло повно привидів, що його краса зловісна, мов бойові прапори.
Тепер, линучи між спогадом і наркотичним сном, він побачив, що Шайло аж ніяк не зловісне – воно байдуже. Прекрасне Шайло може пережити будь-яке видовище. Його безжалісна краса лише підкреслює байдужість природи – Зеленої машини. Чари Шайло насміхаються над нашими бідами.
Ґрем сполохнувся й подивився на бездумний годинник, та все одно не зміг спинити плин думок.
Зелена машина не має милості. Ми творимо милість, виготовляємо її в тих секціях, що надбудувалися над нашим примітивним рептильним мозком.
Убивства не існує. Ми творимо вбивство, і тільки для нас воно має значення.
Ґрем надто добре знав, що містить усі складники, необхідні для скоєння вбивства. І милості, мабуть, теж.
І розумівся він на вбивстві надто добре, до страшного.
Він замислився, чи ті дикі бажання, які ми гнітимо в собі, і темне інстинктивне усвідомлення цих бажань насправді діє як інактивований вірус, проти якого змагається великий організм людства й свідомість тих людей, що прагнуть цивілізації.
Він загадався, чи саме з тих древніх, страхітливих бажань можна виготовити вакцину.
Так, він помилявся щодо Шайло. У Шайло немає привидів – привиди живуть поміж людей.
А Шайло байдуже.
І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все – то ловлення вітру!136