– Моʼ, то телефоністи з Southeastern Bell щось перевіряли?
– Моʼ, й так.
– Але в нас там нема спільних стовпів.
– Гадаєш, треба дзвонити копам?
– І то не завадить, – відповів Мікс.
– Аж ніяк, Парсонзу піде на користь поспілкуватися з поліцією. Коли вони до нього заявляться, він накладе в штани.
5
Ґрем повернувся до будинку Лідсів уже під вечір. Зайшов через парадні двері, намагаючись не дивитися на розгром, що лишив по собі вбивця. Поки що він бачив матеріали справи, убійну залу й саме м’ясо – усі наслідки. Він чимало знав про те, як вони померли. А сьогодні мав на меті дізнатися, як вони жили.
Отож огляд на місці. У гаражі стояли непоганий катер на гідролижах, уже бувалий, проте доглянутий, та універсал. Там же були ключки для гольфу й трейловий велосипед. Електроінструменти, якими майже не користувалися. Іграшки для дорослих.
Ґрем дістав із сумки для гольфу ключку-ведж, і йому довелося опустити руки далеко вниз від рукоятки, аби здійснити незграбний розмах. Коли він знову притулив сумку до стіни, на нього війнуло запахом шкіри. Речі Чарльза Лідса.
Ґрем пройшовся будинком слідами Чарльза Лідса. У його робочому кабінеті висіли репродукції картин на мисливську тематику. Рядком вишикувався його набір «Великих книг»24. Щорічники Університету Сувані. На полицях Г. Аллен Сміт, Перельман і Макс Шульман. Воннеґут та Івлін Во. На столі – розгорнена книжка С. С. Форестера «Грайте на збори!»25.
Шафа робочого кабінету містила рушницю для стендової стрільби, фотоапарат «Нікон», відеокамеру «Болекс Супер 8» та проектор.
У власності Ґрема не було майже нічого, окрім базового рибальського спорядження, «Фольксваґена», що дістався йому з третіх рук, і двох ящиків «монраше», і він відчув легку неприязнь до цих іграшок для дорослих і замислився – чому?
Ким був містер Лідс? Успішним адвокатом з оподаткування, футболістом Університету Сувані, струнким чоловіком, що любив посміятися, чоловіком, який піднявся й став до бою з перерізаним горлом.
Ґрем обійшов будинок слідами Лідса через дивне відчуття обов’язку. Якщо спочатку він дізнається щось про нього, то нібито отримає дозвіл поглянути на його дружину.
Ґрем відчував, що саме вона привабила монстра, так само як співочий цвіркун вабить до себе смерть від червоноокої мухи.
Отже, місіс Лідс.
Нагорі в неї була маленька гардеробна. Ґрем спромігся туди потрапити, не роззираючись у спальні. Жовта кімнатка, здається, лишилася неторканою, за винятком розбитого дзеркала над туалетним столиком. Пара мокасинів «Л. Л. Бін» стояла на підлозі перед шафою, немов вона щойно їх зняла. На гачку – домашній халат, наче його тільки-но туди повісили, а у шафі – невеличкий безлад, як і годиться жінці, яка доглядає багато інших шаф.
Щоденник місіс Лідс лежав на туалетному столику в скриньці з м’якою оксамитовою оббивкою. На кришку, разом із контрольним ярликом поліцейського управління, липкою стрічкою було почеплено ключ.
Ґрем сів на білий тонконогий стілець і наздогад розгорнув щоденник.
23 грудня, вівторок, у мами вдома. Діти й досі сплять. Коли мама засклила веранду на сонячному боці, то мені страшенно не сподобався новий вигляд будинку, проте зараз тут дуже затишно, можна сидіти в теплі й дивитися, як надворі сніжить. Скільки ще років вона витримає таке Різдво з повною хатою онуків? Сподіваюся, багато.
Учора була важка поїздка з самої Атланти, після Ралі пішов сніг. Довелося повзти поволі. Я й так утомилася, поки всіх позбирала. За Чепел-гілл Чарлі зупинив машину й вийшов. Відколов із гілки кілька бурульок, аби пізніше зробити мені мартіні. Повернувся до машини, високо піднімаючи ноги в кучугурах, йому на волосся й брови нападав сніг, і я згадала, що люблю його. Відчула, наче всередині щось розбилося, кольнуло й розлилося теплом.
Сподіваюся, парка йому буде в міру. Якщо він купив мені те вульгарне кільце для званих вечер, то я просто помру на місці. Відлупцюю Меделін по її великій целюлітній дупі за те, що вона так своїм хизувалася. Чотири достобіса великі діаманти кольору брудної криги. Лід у бурульках такий прозорий. Крізь віконце автівки зазирнуло сонечко, і відламана бурулька, що ми поставили її в склянку, перетворилася на маленьку призму. І на руці, у якій я тримала склянку, зʼявилася плямка, червона із зеленим. Я шкірою відчувала ті кольори.
Він спитав, що я хочу на Різдво, і я склала долоні ківшиком навколо його вуха й прошепотіла: «Хочу твого великого прутня, дурнику, й чимглибше».
24
У західній культурі – книги, що вважаються класикою та можуть видаватися різними видавництвами в наборах від, наприклад, 100 до 2400 найменувань, залежно від тематики й призначення.
25