Та колись, ще не так давно, жила собі справжня особа, яка носила той годинник, дещо іншого штибу поціновувач жінок. Його родина послуговувалася цим девізом; його життя розпочалося з мрії панування на морі й закінчилося хоробрим шпіонажем проти Совєтського Союзу. Холодна війна стала власною культурою, яка всотала давніші образи та ідеї й навчила два покоління європейців історії конфлікту між Сходом і Заходом, що оминав Габсбургів, які, зрештою, стояли в осерді всього, що йому передувало.
Та Холодна війна врешті завершилася, а Габсбурґи — ні. Двоє найяскравіших габсбурзьких жінок у Вільгельмовому житті, його невістка Аліса і цісарева Зіта, побачили занепад Совєтського Союзу й постання нової Європи.
На час смерти Аліси 1985 року у віці дев’яноста шести років, до влади у Совєтському Союзі прийшов реформатор на ім’я Міхаїл Горбачов. У 1988 році Горбачов пообіцяв, що Совєтський Союз більше не втручатиметься у внутрішні справи своїх східноєвропейських сателітів, таким чином усунувши опорний камінь із арки совєтської сили в Європі. Усі комуністичні режими східної Європи покладалися на загрозу й застосування сили проти власного населення. Придушивши угорську революцію 1956 року, совєти також здійснили інтервенцію у Чехословаччині 1968 року. У році 1981-му комуністи острахом змусили комуністичну верхівку Польщі впровадити військовий стан. Хоча польське самовторгнення знищило незалежний робітничий рух, який називався Солідарністю, воно послужило також визнанням того, що в розпорядженні комуністичних чільників не було інших засобів, окрім сили[335].
Комунізм у східній Європі обвалився, коли Горбачов прагнув реформувати Совєтський Союз. Він хотів відродити комунізм, заохочуючи відкрите обговорення політики й таким чином створюючи автентичну політичну підтримку для змін; його політика призвела до результатів разюче відмінних від тих, на які він сподівався. Польський комуністичний режим, що вже вдався до сили у 1981 році першим пішов услід за новою лінією Горбачова. 1989 року польські комуністи зустрілися з опозицією, постановили провести вибори — і програли їх. Чільники опозиції із Солідарности у серпні сформували уряд. То був початок кінця комунізму, хоча тривалий візуальний образ для цього процесу надало падіння Берлінського муру в листопаді того ж року. У серпні 1991 року совєтські консерватори влаштували путч проти Горбачова на знак протесту проти домовленостей, що надавали совєтським республікам (зокрема й Україні) ширших повноважень у стосунках із центром. Замість цього їхній путч прискорив кінець Совєтського Союзу і його розпад на складові республіки. На кінець 1991 року Україна була незалежною державою[336].
Коротке двадцяте століття скінчилося. Одна світова війна поклала край традиційній імперії та експериментові з національного самовизначення; інша принесла зіткнення двох тоталітарних держав і перемогу ідеологічної імперії нового різновиду — Совєтського Союзу. Холодна війна тривала достатньо довго, аби здаватися вічною, а її блискавичне завершення порушувало питання про те, що діяти з новознайденим обсягом свободи. Східноєвропейські сателіти Москви, що стали суверенними 1989 року, й колишні совєтські республіки, що отримали незалежність у році 1991-му, мусили замінити комунізм чимось іншим. Половина континенту взялася за два перетворення: із політичної системи однопартійного правління — до демократії, і з економічної системи, що ґрунтувалася на державній власності й плануванні, — до якогось різновиду капіталізму з вільним ринком. Кінець комунізму означав початок масової приватизації по цілій східній Європі. Фірми, що їх націоналізовано після комуністичних захоплень влади у сорокових роках, тепер повернуто у приватний сектор, — хоч, як правило, не властивим попереднім власникам.
Броварня у Живці зависла в юридичній невагомості, коли Польща розпочала приватизацію концернів у державній власності. 1991 року її виведено на польську фондову біржу. Саме в цю мить і заявили про себе розчаровані польські Габсбурги. Коли голандський пивний велет Heineken почав скуповувати акції, польські Габсбурги — двоє доньок і один із синів Аліси та Альбрехта — з’явилися у польських медіях, щоб нагадати полякам, хто був власником живецької броварні до нацистів і комуністів. Жодне з трьох — ані сестри, ані брат — не мали польського громадянства, хоч усі народилися у міжвоєнній Польщі. Карл-Штефан, син, був шведом; Рената, молодша донька, була іспанкою. Старша донька Марія-Кристина мешкала у Швейцарії взагалі без будь-якого громадянства. Єдиним членом родини, який мав польське громадянство, а відтак і якийсь статус у польських судах, був син Аліси від першого шлюбу. Цей пан, син габсбурзького дипломата і внук прем’єр-міністра, народився Казимиром Бадені. Тим часом він став домініканським монахом і доволі цікавим богословом на ім’я отець Йоахим.
335
Вільгельмова сестра Рената померла у 1935 році, його брат Лео-у 1939, а інший брат Альбрехт-у 1951. Його сестра Матильда жила до 1966 року в Ріо, інша сестра Елеанора — до 1974 року у Відні.
336
Щодо Солідарности див.: Garton Ash, Polish Revolution. Визначальним текстом у питанні зв'язку між 1989 і 1991 роками є Kramer, «Collapse of East European Communism».