Грушевський, Михайло (1866–1934). Український історик і державний діяч. Автор основоположної праці з історії України. 1918 року нетривалий час був головою держави в Українській Народній Республіці.
Гужковський, Казимир (?-1918). Український шляхтич польського походження, офіцер габсбурзького війська. Одна із українських контактних осіб Вільгельма під час Першої світової війни.
Дольфус, Енґельберт (1892–1934). Австрійський політик, з 1932 по 1934 роки був канцлером. Був очільником Християнської Соціальної партії, на підставі якої у 1933 році заснував Фронт Батьківщини. 1933 року розпустив парламент і після цього правив за постановою. Після громадянської війни 1934 року заборонив Соціал-демократичну партію. Клерикальний авторитарний режим Дольфуса намагався утримати центр австрійської політики всупереч сильним впливам як лівиці, так і нацистської правиці. 1934 року загинув від рук нацистів.
Жорж-Мішель, Мішель (1883–1985). Плідний французький журналіст, мемуарист і критик мистецтва. Приятель Вільгельма у Парижі. 1936 року Полєтт Куйба задіяла його у подорож до Відня.
Куйба, Полєтт (?-?). Французька авантюристка. Коханка Вільгельма в Парижі.
Ларищенко, Едуард (?-?). Ад’ютант і секретар Вільгельма. Супроводжував Вільгельма в Україні та Іспанії, перш ніж вони розлучилися у Франції.
Лебедь, Микола (1909–1998). Діяч українського націоналізму, учасник терористичних актів у міжвоєнній Польщі. Діяв у бандерівській гілці Організації Українських Націоналістів, 1943 року став одним із засновників Української Повстанської Армії. Прибічник ідеї етнічних чисток проти поляків. Стараннями Вільгельма нав’язав контакти з французькою розвідкою. По війні виконував операції для американської розвідки.
Лінкольн, Требітш (1879–1943). Угорський злодій, англіканський місіонер, член британського парламенту, німецький націоналіст і буддійський гуру. На початку 1920-х років був учасником планів Білого Інтернаціоналу зібрати підтримку налаштованих на ревізіонізм націй проти мирних угод та большевицької Росії.
Людендорф, Еріх (1865–1937). Німецький командувач і націоналіст. Голова штабу в часі Першої світової війни за Гінденбурга, разом із своїм зверхником вважався відповідальним за перемогу при Танненберзі 1914 року. Учасник путчу правих сил у Берліні 1920 року, а також Гітлерового Пивного Путчу в Мюнхені 1923 року. У 1921 році був союзник Вільгельма у баварських задумах вторгнення у большевицьку Росію.
Містінґетт (1875–1956). Французька співачка та акторка, найкраще знана за свою пісню «Mon Homme» і живі концерти на Монмартрі. Народилася Жанною Буржуа в Анґєн-ле-Бен, де Вільгельм жив у кінці 1920-х років. Найвідоміша француженка і найвисокооплачуваніша виконавиця свого часу. На початку 1930-х років була приятелькою Вільгельма.
Новосад, Роман (1920?-2004). Український студент музики у Варшаві, а згодом у Відні. Друг і товариш Вільгельма у воєнному та повоєнному шпіонажі. Совєтський політв’язень, автор стислого мемуару про Вільгельма.
Панейко, Василь. Український журналіст і політик. Державний секретар із закордонних справ Західноукраїнської Народної Республіки, представляв Українську Національну Республіку на мирних переговорах у Парижі. Дотримувався проросійських поглядів. Українські політики підозрювали його у співпраці із розвідувальними службами. Прийняв французьке громадянство. Познайомився із Вільгельмом не пізніше за 1918 рік, на початку 1930-х років був його приятелем і політичним радником у Парижі. Можливий донощик на Вільгельма для польської розвідки, ймовірний режисер скандалу 1934–1935 років, що змусив Вільгельма покинути Париж.
Пілсудський, Юзеф (1867–1935). Польський революціонер і державний діяч. Соціаліст, що вірив у повстання, експлуатував свою роль у Польських Легіонах Габсбурґів аби створити збройний рух за польську незалежність, із 1918 року був головою держави й головнокомандувачем незалежної Польщі, переміг у війнах проти Західноукраїнської Народної Республіки та большевицької Росії. 1926 року вдруге прийшов до влади в Польщі внаслідок військового перевороту.
Полтавець-Остряниця, Іван (1890–1957). Український патріот із Російської імперії. Діяв в уряді Гетьманату, був наближеною особою Гетьмана Павла Скоропадського. На початку 1920-х років співпрацював із Вільгельмом у монархістській політиці, а 1937 року поновив знайомство із ним. Прибічник союзу України із нацистською Німеччиною.