Прокопович, Анна (?-?). Зв’язкова бандерівської гілки Організації Українських Націоналістів. Під виглядом Ліди Тульчин 1944 року у Відні познайомилася із Романом Новосадом та Вільгельмом.
Скоропадський, Павло (1873–1945). Український державний діяч, що представляв інтереси консерваторів і землевласників. За підтримки Німеччини у квітні 1918 року очолив державний переворот проти Української Народної Республіки. Боявся популярносте Вільгельма на селі того літа. Суперник, а часом союзник Вільгельма в монархістській політиці в Україні на початку 1920-х років. Емігрував до Німеччини, де загинув у бомбардуванні союзників.
Токарі. Див. Токажевський-Карашевич, Ян.
Токажевський-Карашевич, Ян (1885–1954). Український дипломат польського походження. Службовець Української Народної Республіки, учасник підтримуваного Польщею Прометейського руху, що мав на меті послаблення Совєтського Союзу шляхом збудження націоналізму. У 1930-х роках був приятелем Вільгельма, як і той, був фашистом-аристократом.
Тульчин, Ліда. Див. Прокопович, Анна.
Франк, Ганс (1900–1946). Нацистський юрист. Був баварським міністром юстиції із 1933 року, а з 1939 року — головою Generalgouvernement (окупованої німцями Польщі). Здійснював свої повноваження із польського королівського палацу в Кракові, викрав родинне срібло польських Габсбургів. 1937 року Вільгельм вважав його можливим партнером України в нацистському середовищі. У Нюрнбергу його визнано винним у скоєнні воєнних злочинів і страчено.
Шушніг, Куртфон (1897–1977). Австрійський політик, канцлер Австрії у 1934–1938 роках. Підтримував зв’язки із Отто фон Габсбургом і дозволяв реставраційному рухові певну свободу дій. Шукав джерел підтримки для правлячого Фронту Батьківщини. Чинив опір Гітлерові та Аншлюсу запальною риторикою і спланованим референдумом щодо незалежности 1938 року, але наказав австрійським військам не опиратися. Німці тримали його у в’язницях і концентраційних таборах. Емігрував до Сполучених Штатів.
Шептицький, Андрей (1865–1944). Український церковний діяч польського походження, греко-католицький Митрополит Галицький. Перетворив Греко-Католицьку Церкву в австрійській Галичині на українську національну установу і сподівався навернути православних вірних у греко-католицизм. Наставник Вільгельма у 1917 та 1918 роках, а також, можливо, у 1930-х.
Хронологія історії Габсбургів
1273 Рудольфа обрано цісарем Священної Римської імперії
1430 Заснування Ордену Золотого Руна
1522 Роз’єднання іспанської та австрійської ліній роду Габсбургів
1526 Битва під Могачем, Габсбурги здобувають Богемію та Угорщину
1618–1648 Тридцятилітня війна
1683 Османська облога Відня
1700 Вимирання іспанської гілки Габсбургів
1740 Трон посідає Марія-Терезія
1740–1763 Війни з Прусією
1772–1795 Поділи Польщі
1792–1814 Війни з Францією
1793 Страта Марії-Антуанетти
1806 Кінець Священної Римської імперії
1814–1815 Віденський Конгрес
1821–1848 Меттерніх на посаді канцлера
1848 Весна Народів, Франц-Йосиф посідає трон
1859 Війна з Францією та П’ємонтом
1860 Жовтневий Диплом Народження Штефана
1866 Війна з Прусією та Італією
1867 Компроміс з Угорщиною Конституційні закони Страта Максимільяна в Мексиці
1870–1871 Об’єднання Німеччини та Італії
1878 Берлінський Конгрес, окупація Боснії, незалежність Сербії
1879 Союз із Німеччиною
Штефан стає морським офіцером
1886 Шлюб Штефана та Марії-Терезії
1888 Народження Альбрехта
1889 Самогубство коронного принца Рудольфа у Маєрлінгу
1895 Народження Вільгельма
1896 Штефан відходить від дійсної служби
1897–1907 Штефан, Віллі та родина на Лошині
1898 Вбивство цісареви Єлизавети
1903 Антигабсбурзька династія у Сербії
1907 Запровадження загального виборчого права для чоловіків
1907–1914 Штефан, Віллі та родина в Галичині
1908 Анексія Боснії та Герцеговини Шістдесятий ювілей правління цісаря Франца-Йосифа
1909–1913 Вільгельм у школі, сестри виходять заміж
1912 Перша Балканська війна
1913 Друга Балканська війна
1913–1915 Вільгельм у військовій академії
1914 Вбивство Франца-Фердинанда у Сараєві
1914–1918 Перша світова війна
1915 Вільгельм командує українськими загонами