Вони, очевидячки, збирались відвезти оцю штуку десь інде, вглиб країни; може бути, що залізницею. Скидалось на те, що це була якась нова винайдена штука для скотарства; можливо, щоб купати вівці. Якби вони тільки вкинули туди який шматок, він потрапив би саме куди треба. Але коли б цього й не трапилось, йому поки що вистачить табаку? Так точилася думка злочинця. Він уже бачив себе в думках на волі, знов у своїх старих місцях, — чи й ще далі, ген в глибу країни.
Інколи він чув близько голос, що казав: «Що нового?»
«Нічого, — одповідав голос, що належав молодому Страт-тонові. — Обшукали порт Ендевер згори донизу — і хоч би що! Тепер партія пішла в глиб, а друга шукає берегом обабіч гавани. Я повернувся, бо надумав, що покришка «Червоного Вартового» трішки завелика, як на отвір, і я знаю, що вони не схотять тепер ждати, бо вже наготували швартови на рифі».
Потім був такий звук, наче різали холодною пилкою по залізу, щось притулили до дірки й зачинили так щільно, що не зосталося ні промінчика світла. Раптом буй покотили, добре струшуючи й перекидаючи того, хто в нім був. Він глухо мимрив прокляття, силкуючись звестися й марно шукаючи за що-небудь учепитись. Темно було, як у бочці, і спека од сонця, що нагрівало залізні листи ще зранку, зробилась нестерпучою з того часу, як замкнули єдиний отвір. В одчаю бідолаха скинув з себе все і голий лежав на одежі; гаряче залізо люто пекло його тіло там, де йому траплялось його торкнути. Зненацька він відчув, що його схованку піднято зовсім угору, і вона поїхала. Спека чимраз дужчала, і піт зливою котився по тілу. Він зціпив зуби й терпів. Тепер він почував, що рух його схованки змінився — вона летіла в повітрі — глухе торохтіння почулося йому. Саме в цей момент «Вартового» піднімали на борт портового судна «Тетіда» — капітан Гейнс, — і торохтіння йшло від її парового крану.
Тепер трошки посвіжішало. Але його вразив зовсім інший, цілком новий рух. Запевне знав він, що до цього часу йому не траплялось його переживати. Це не був рух залізниці. Та що так боляче стримувало його подих і стискало горло залізними обценьками? Повітря! Повітря, господи мій! Він надаремно шукав у густій темряві дірки, збиваючи собі пальці й ламаючи собі нігті об уклепані прогоничі. Але він згубив усяке почуття місця й шукав дірку вгорі, а вона була в нього під ногами.
Але, якби він і знайшов її, це б йому не допомогло нічого — вона була добре вкручена й закріплена суриком, тепер уже твердим, як сталь. Атмосфера чимраз гусла й гусла, його подих виходив і вертався зі свистом. Ніби сотні тонн тяжіли на його грудях, і серце стукотіло, як молоток.
Може, вперше зроду його напав жах. Де він? Що з ним буде? І коли він вовтузивсь, б'ючись об розпечені стінки своєї в'язниці, хапаючись повітря, його нога раптом торкнула ручні кайдани забитого вартового, що він узяв разом з його поясом, — здавалося, довгі роки тому, — у тюрмі. Він узяв їх і з усієї охлялої, істеричної сили бив у залізні листи жахливої пастки.
Раптом вона змінила свою поставу, стала сторч. Він упав коміть головою* на дно її і лежав там зігнувшись, — вогнева спека замінилася на свіжу прохолоду. Груди йому розривало, і чудні вогневі візерунки затанцювали перед його розплющеними очима. Щось зловісно задзвонило йому в ухах. Дзвін! Як він ненавидів дзвони! Дін, дон, дон, дін... Тепер він знає... Вони його все ж таки повісили... Це був тюремний дзвін... Він ще не зовсім умер... Він бовтається на мотузку... Прокляття їм усім...
«Чи не здавалося вам, що там щось усередині торохтіло і стукало, коли ми спускали «Вартового» за борт», — спитав начальник порту, коли «Тетіда» розводила пари від «Кота з Кошенятами».
«Голівки з прогонича та один чи два поганих шруби», — одповів старий шкіпер коротко, скидаючи оком назад, де здоровий червоний буй качавсь на воді, вклоняючись і киваючи стрічному західному вітрові. Од нього виразно долітали похмурі звуки дзвону.
Примітки
Оповідання “The Red Warder on the Reef” (««Червоний Вартовий» на рифі») було опубліковано 1902 року в авторській збірці Джона Артура Баррі “Red Lion and Blue Star With Other Stories by John Arthur Barry” («Червоний Лев і Блакитна Зірка, а також інші історії»).
Джон Артур Баррі (1850-1911) – не дуже відомий австралійський письменник, родом з Англії, прозаїк-мариніст і журналіст, автор шести збірок оповідань і двох романів, а також численних публіцистичних творів. Пробувши декілька років мореплавцем і маючи неабиякій досвіт в цій справі, він присвятив свою літературну творчість саме цій темі.
Український переклад ««Червоний Вартовий» на рифі» представлено тут за виданням «Майк Йогансен. Як будується оповідання. Аналіза прозових зразків», Харків, «Книгоспілка», 1928. Крім даного оповідання Дж. Ар. Баррі в перекладі Майка Йогансена, в тім виданні надрукований зокрема також детальний аналіз побудови цього оповідання. Цей йогансенівський аналіз ««Червоного Вартового» на рейді» можна прочитати теж у виданні «Майк Йогансен. Вибрані твори», Київ, «Смолоскип», 2001.
В перекладі Майка Йогансена відсутні назви розділів (крім третього розділу, котрому перекладач залишив назву – «Гавань порятунку»). В англійському оригіналі всі розділи мають назви: I – The Building of the "Warder" (Спорудження «Вартового»); II – The Condemned Cel (У камері смертників); III – A Harbour of Refuge; IV – The Mooring of "The Warder" (Швартування «Вартового»).
Ілюстрації до ««Червоного Вартового» на рейді» для цієї публікації взято з проекту “A Project Gutenberg of Australia eBook”.
Двоє бригів і один береговий шонер… — Тобто два бриги і берегова шхуна. Бриг (англ. brig від італ. brigantino — бриґантина) — двощоглове вітрильне судно XVIII–XIX ст., найменше парусне судно, створене на основі малої бригантини і шняви, з корабельною оснасткою на двох щоглах. Тоннаж не перевищує 350 т, довжина — 30 м, ширина — 9 м і глибина трюму — не більше 6 м. Вітрила у брига прямі на фок-щоглі та ґрот-щоглі і з одним косим гафельним вітрилом на ґроті. Шхуна — тип вітрильного судна, що має не менше двох щогл із косими вітрилами, коли передня щогла нижча за наступну, або всі щогли однакові. Шхуни мають невелику осадку, що дозволяє їм ходити навіть на мілководді.
… власник гамарні «Вулкан»… — Гамарня – нині вже застаріла назва для металообробного закладу, металоплавильні, кузні; походить ймовірно від нім. гамер — молот.
… щось довгасте з мюнц-металу — Мюнц-метал (або мунц-метал) — медноцінковий сплав (вид латуні), запропонований Г. Мунцом (Англія) в 1832 році.
… упав коміть головою… — Коміть головою — стрімголов, сторчголов.