Елен відірвала погляд від свого комп’ютера і розглядала сміття на підлозі.
— Ти читаєш «МОДЖО», Харрі? — запитала вона.
— Чорт! — повторив Харрі, зірвав із себе піджак і пожбурив його через усю кімнату в двадцять квадратних метрів, яку він ділив з Елен Єльтен. Піджак поцілив у вішак, але впав на підлогу.
— Що сталося? — запитала Елен і, простягнувши руку, підхопила вішак, коли він падав.
— Ось що я знайшов у поштовій скриньці. — Харрі потряс у повітрі документом.
— Схоже на вирок.
— У саму точку.
— Та сама справа з «Денніс-кебаб»?
— Точно.
— Ну?
— Сверре Ульсену дали по повній — три з половиною роки.
— Єс! Тоді ти повинен радіти.
— Я радів близько хвилини. Поки не прочитав це.
Харрі дістав факс.
— І що?
— Коли Крун отримав свою копію вироку сьогодні вранці, він у відповідь попередив нас, що збирається подати апеляцію через порушення в судовій процедурі.
Обличчя Елен скривилося.
— Т-а-а-к.
— Він хоче повного перегляду справи. Ти не повіриш, але цей покидьок Крун вимагає повторного складання присяги.
— Це ж на яких підставах?
Харрі зупинився біля вікна.
— Члени суду повинні приймати присягу тільки один раз, коли їх обирають. Але це має відбуватися в залі суду до того, як почнеться слухання. Крун помітив, що одна з присяжних — новенька, а через помилку судді вона не встигла присягнути в залі суду.
— Це називається «Скласти присягу».
— Еге ж. І з протоколу виявляється, що суддя залагодив усю цю справу і пані склала присягу в дальній кімнаті саме перед початком слухання. Суддя послався на брак часу і якісь нові правила.
Харрі зіжмакав факс і кинув його. Зібганий папірець пролетів у повітрі по довгій дузі і впав за півметра від сміттєвого кошика Елен.
— І що в результаті? — запитала Елен, зафутболивши ногою факс у напрямі столу Харрі.
— Весь процес визнають недійсним, а Сверре Ульсен буде на волі ще щонайменше півтора року, доки не організують наступне слухання. І на додачу покарання буде значно м’якше, з урахуванням того, що, бачте, час очікування — це сильна психологічна травма для обвинувачуваного, і таке інше в цьому дусі. А враховуючи, що Сверре Ульсен уже вісім місяців відсидів у КПУ, його взагалі можна вважати вільною людиною.
Харрі розповідав це не Елен — вона й так знала всі подробиці справи. Він розповідав це своєму віддзеркаленню у вікні, вимовляючи слова якомога голосніше і слухаючи, наскільки більш переконливими вони стають. Він обхопив обома руками спітнілу лису маківку, де донедавна стирчав акуратний їжачок. Авжеж, у нього справді були причини збрити останнє волосся: минулого тижня його знов упізнали на вулиці. Парубійко в чорній в’язаній шапочці, кросівках «Найк» і таких широких штанях, що матня теліпалася між колін, відірвався від компанії молодиків, що реготали, мов навіжені, підійшов до нього й поцікавився в Харрі, чи не він «типу Брюс Вілліс з Австралії». Три — цілих три! — роки минуло відтоді, як на газетних передовицях друкували його фотографії, а сам він строїв дурника в телевізійних ток-шоу, розповідаючи про серійного вбивцю, якого застрелив у перестрілці в Сіднеї. Харрі мерщій подався до перукарні — Елен порадила обстригтися наголо.
— А знаєш, що найгірше? Я готовий присягнути, що цей чортів адвокат знав про все ще до виголошення вироку й міг би відразу сказати, щоб присягу анулювали негайно. Але ж ні — він просто сидів, потирав руки й чекав!
Елен знизала плечима:
— Буває. Вміла робота захисника. Правосуддя вимагає жертв. Будь непохитним, Харрі!
І хоча в словах Елен відчувася сарказм, але, загалом, вона мала рацію.
Харрі притулився чолом до прохолодного скла Ще один теплий жовтневий день. Цікаво, де ця Елей, молода співробітниця, з блідим, ляльковим гарненьким личком, маленьким ротиком і круглими очками, набралася такого цинізму. Дівчинка з міщанської сім’ї, єдине дитя, якому завжди у всьому потурали і навіть послали навчатися до швейцарського пансіону. Хтозна, може, з часом вона стане ще цинічнішою.
Харрі закинув голову й видихнув, розстебнув верхній ґудзик сорочки.
— Ще, ще, — голосним шепотом попрохала Елен й тихенько поплескала в долоні — зображала схвальні оплески.
— У неонацистів він проходить під кличкою Бетмен.
— Ясна річ. Бейсбольна біта англійською — «бет».
— Та не нацист — адвокат.
— Ух ти! Вже цікавіше. Чи це означає, що він вродливий, багатий і остаточно з’їхав з глузду, що в нього рельєфна мускулатура на животі й крута тачка?