— Ти обіцяєш? — ледь чутно спитав старий. — Що їм не…
— Обіцяю, — сказав Харрі. — Я особисто потурбуюся про те, щоб їхні імена не розголошували. Олег і Ракель не постраждають.
Старий дивився на Харрі. Гвинтівка, грюкнувши, впала; старий тихо сповз поруч неї на підлогу.
Харрі вийняв з гвинтівки магазин і поклав зброю на диван. Потім набрав номер чергового адміністратора і попросив Бетті викликати «швидку допомогу». Далі зателефонував Халворсену і сказав, що небезпека минула. Після цього він поклав старого на диван і сів у крісло.
— Я все-таки до нього дістався, — прошепотів старий. — Він довго ховався. У траншеї.
— Дістався? До кого? — Харрі жадібно затягся сигаретою.
— До Даніеля. Насамкінець я його переміг. Хелена мала рацію. Я завжди був сильніший.
Харрі загасив сигарету і виглянув у вікно.
— Я помираю, — прошепотів старий.
— Я знаю, — відповів Харрі.
— Він стоїть у мене на грудях. Бачиш?
— Хто?
— Тхір.
Але Харрі не бачив ніякого тхора. Він бачив самотню білу хмарку на безтурботному чистому небі, сонце, норвезькі прапори на даху кожного будинку і маленьку сіру пташину, що пролітала повз нього.
ЧАСТИНА ДЕСЯТА
І ВОСКРЕСНУТЬ
ЕПІЗОД 116
Бярне Мьоллер знайшов Харрі в приймальні онкологічного відділення.
Начальник сів поряд з Харрі і підморгнув маленькій дівчинці, яка відразу насупилася й відвернулася.
— Мені сказали, що все вже скінчено, — мовив Мьоллер.
Харрі кивнув:
— Ще вночі. О четвертій. Ракель весь цей час була тут. А Олег і зараз тут. А ви навіщо прийшли?
Так, хотів з тобою про дещо поговорити.
— Курити хочеться, — сказав Харрі. — Ходімо на вулицю.
Вони знайшли лавку під деревом. У небі пролітали легкі хмари. День, здається, буде жарким.
— То, виходить, Ракель нічого про це не знає? — запитав Мьоллер.
— Нічого.
— І все відомо лише мені, Мейрику, начальнику поліції, міністру юстиції та главі уряду. Ну й, звичайно, тобі.
— Шефе, ви краще за мене знаєте, що кому відомо.
— Так. Звичайно. Просто думки вголос.
— То що ви хотіли мені сказати?
— Знаєш, Харрі, іноді мені хочеться працювати де-небудь в іншому місці. Подалі від політики й організованої злочинності. Наприклад, у Бергені. Але іноді — в такі дні, як цей, — коли дивишся у вікно в спальні і бачиш фіорд, острови й затоки, і чуєш, як співають птахи, і… І тоді раптом розумієш, що не можеш проміняти це ні на що. — Мьоллер поглянув на сонечко, що повзло по холоші його штанів. — Я хочу сказати, Харрі, що краще хай усе лишається так, як воно є.
— Що означає «усе»?
— Ти знаєш, за останні двадцять років на кожного американського президента було здійснено не менше десяти замахів. І жодний арешт злочинця не було висвітлено в пресі. Харрі, якщо всі дізнаються, що на главу держави готувався замах, від цього не виграє ніхто. Особливо з урахуванням того, що це замах теоретично міг удатися.
— Теоретично, шефе?
— Це не мої слова. Суть у тому, що все це треба замкнути до сейфу. На замок. Щоб не порушувати секретності. І не демонструвати діри в нашій системі безпеки. Це теж не я придумав. Замахи майже так само заразливі, як…
— Я розумію. — Харрі випустив дим через ніздрі. — Але головне, секретності хочуть ті, що за все це безпосередньо відповідають. Ті, що повинні були вчасно бити тривогу. Чи не так?
— Т-а-а-к, — сказав Мьоллер. — А іноді мені здається, що Берген — це дуже хороший варіант.
Деякий час обидва сиділи мовчки. Повз них з поважним виглядом пройшла якась пташка, помахала хвостом, пошукала щось у траві і насторожено роззирнулася довкола.
— Плиска, — сказав Харрі. — Або трясихвістка, Motacilla alba. Дуже обережна пташка.
— Що?
— «Довідник юного орнітолога». А що нам робити з тими вбивствами, які вчинив Гюдбранн Юхансен?
— Ну, ми ж уже розкрили ці вбивства?
— Що ви маєте на увазі?
Мьоллер засовався на лаві:
— Якщо ми зараз почнемо у всьому цьому копирсатися і ятрити старі рани, то врешті-решт хто-небудь цікавий докопається до решти. Адже ми вже закрили ці справи.
— Закрили. Справу Евена Юля. І Сверре Ульсена. А як бути з Халлґрімом Дале?
— Про це можеш не турбуватися. Адже Дале був…
— Усього лише старим алкоголіком, на якого всім було начхати?
— Харрі, благаю, не треба роздувати справу на порожньому місці. Ти ж знаєш, я цього не люблю.