— Де?
— Там. На даху каси.
Харрі висунувся в переднє вікно:
— Справді? То це червоногрудка?
— Авжеж, червоногрудка, або вільшанка. Хоча, гадаю, ти не відрізнив би її від снігура, так?
— Звісно. — Харрі затулив очі від сонця. Зір падає, чи що?
— Червоногрудка — рідкісний птах, — сказала Елен, загвинчуючи корок у термосі.
— Не сумніваюся, — сказав Харрі.
— Дев’яносто відсотків відлітають на південь, але є такі, що ризикують залишитися.
— На взір цієї?
Знову голос по рації:
«Центр, я шістдесят другий. Невідомий автомобіль стоїть край дороги за сто метрів від повороту на Льоренскуґ».
Відповідь Центру — низький голос, гаркава берґенська вимова:
— Почекайте, шістдесят другий. Перевіряємо.
Тиша.
— А туалети ви перевірили? — запитав Харрі, киваючи на автозаправку «ESSO».
— Так. На заправці нікого немає, навіть персоналу. Тільки начальник. Його ми замкнули в конторі.
— Квиткові каси теж?
— Перевірили. Заспокойся, Харрі, всі ключові пункти в порядку. Отож, кажу, ті, що залишаються, сподіваються на теплу зиму, розумієш? Інколи їм щастить, але якщо вони помиляться, то неодмінно загинуть. Ти, напевно, думаєш, чому б їм про всяк випадок не відлетіти на південь. А, може, їм просто ліньки відлітати?
У дзеркалі Харрі спостерігав охоронців обабіч залізничного мосту. У чорному, при шоломах і автоматах «МП-5» на грудях. Навіть звідси в їхніх жестах було помітно напруженість.
— Штука в тому, що, раптом зима випаде тепла, вони встигнуть вибрати краще місце для гнізда раніше, ніж решта повернуться додому, — розповідала Елен, намагаючись запхнути термос у сумку, що й так була повнісінька. — Усвідомлений ризик, розумієш? Програвся до цурки або взяв джек-пот. Ти сам вирішуєш. Ризикувати чи ні. Ризикнеш — і можеш якось уночі задубіти на гілляці, гепнутися на землю і не відтанути до весни. А злякаєшся — і залишишся без даху над головою, коли повернешся. Ті самісінькі вічні дилеми, з якими й ми раз у раз стикаємося.
— Ти вдягнула бронежилет?
Елен мовчки подивилася на шосе і тихо похитала головою.
— Так чи ні?
Замість відповіді вона постукала кісточками пальців по грудях.
— Полегшений, чи що?
Вона кивнула.
— Хай йому чорт, Елен! Я наказав надіти бронежилета, а не майки з Міккі Маусом!
— Ти знаєш, що тут носять секретні агенти?
— Зараз угадаю. Полегшені бронежилета?
— Точно.
— А ти знаєш, хто я такий?
— Зараз угадаю. Секретний агент?
— Точно.
Вона розсміялася. Він теж усміхнувся. Знову затріщала рація:
«Шістдесят другий, я Центр. Служба безпеки говорить, що це їхній автомобіль стоїть біля повороту на Льоренскуґ».
«Я шістдесят другий. Вас зрозумів».
— От бачиш, — сказав Харрі, досадливо ляснувши по керму. — Ніякогісінької тобі злагодженості. Завжди одне й те саме — хто в ліс, а хто по дрова. Чому там стовбичить їхня машина, а ми про це не знаємо? Га?
— Перевіряють, як ми працюємо, — сказала Елен.
— Так, як вони нас проінструктували.
— Від тебе однаково мало що залежить, тож угамуйся і не ремствуй, — сказала вона, — і не тарабань по керму.
Пальці Харрі слухняно стислися в кулак. Він важко зітхнув:
— Так, так, так…
Він перевірив, чи на місці табельний револьвер, шестизарядний «Сміт-Вессон» 38-го калібру. На поясі ще дві запасні обойми, по шість патронів у кожній. Він поплескав по револьверу й пригадав, що в нього закінчується ліцензія на носіння зброї. Мабуть, зір таки справді гіршає, адже взимку після закінчення курсів він не здав залік зі стрільби. Взагалі, нічого особливого, але з ним таке вперше, і це дуже прикро. Звичайно, найпростіше для нього було б узяти й перездати, іноді стрільбу здавали по чотири, п’ять разів, та Харрі під різними приводами чомусь усе зволікав.
Знову тріск у рації: «Пункт двадцять вісім пройдено».
— Це був передостанній пункт в окрузі Румеріке, — сказав Харрі. — Наступний пункт буде Каріхьоуґен, а далі — наші.
— Чом би їм не робити як раніше: просто говорити, де зараз кортеж? І хто тільки видумав ці безглузді номери? — невдоволено спроквола мовила Елен.
— Здогадайся.
— Секретні агенти! — відповіли обоє разом і розсміялися.
«Пункт двадцять дев’ять пройдено».
Харрі поглянув на годинник:
— Отже, вони будуть тут за три хвилини. Я настроюю рацію на поліцейський округ Осло. Перевір усе ще раз.
Рація засвистіла, завищала, та Елен заплющила очі й зосереджено вслухалася в підтвердження, що надходили по черзі. Потім зняла навушники.