На сьогодні явно можна спостерігати дві концепції прагнення світового панування. «Перша: держава США на чолі світової імперії, в яку вона намагається загнати всі інші країни і народи; з іншого боку, аналогічні претензії світового фінансового капіталу, який, спираючись на розгалужену мережу сіоністських центрів і прикуплені еліти деяких держав, намагається встановити свій світовий порядок і забезпечувати контроль планети через фінансові потоки. Там, де потрібно, — фінансовий зашморг затягується, а де не потрібно — ослаблюється. Міжнародний тероризм — це дитя їхніх спецслужб, інструмент глобальної політики», — так бачить ситуацію у світі віце-президент Академії геополітичних наук (Росія) генерал-полковник Л. Г. Івашов.
На мій погляд, Л. Івашов, розділяючи США і світовий фінансовий капітал, помиляється, тому що сіоністські лідери давно вже керують Америкою і не тільки нею. Закономірно постає питання: а яка ж істинна ситуація у самих США? Для відповіді звернімося до роботи обізнаного сіоніста М. Князева — ось його узагальнюючі висновки: «Якщо подивитися останнє, за 1988 р., енциклопедичне видання довідника «Сполучені Штати Америки», то жах проймає від того, що ця країна ще існує в межах своїх кордонів. Стан у соціальній сфері, сімейні відносини, хвороби, рівень і розвиток злочинності, освіти, культури, імпорт товарів й інтелекту, екологія, наркоманія, гомосексуалізм і лесбіянство — все це перебуває в такому стані, що складається несхибна впевненість: від держави залишилася лише сама оболонка. Але це ж — країна сіонізму, що переміг». А перед цим було зроблено зізнання, хто і в ім'я чого керував і керує процесами руйнування і розкладання як в СРСР, Росії і Україні, так і в США: «Окрім Росії і російського етносу під ніж етнічної м'ясорубки потрапили й США. Ту роль, яку цій державі відводив сіонізм, вона вже практично відіграла. Не зі своєї вини, безумовно. Якби її політику визначали англосакси, цього б не сталося».
Якщо обізнаний сіоніст М. Князєв стверджує, що істинним господарем США є сіонізм, то й шлях до світового панування буде проходити через смерть, кров, масове винищення «неповноцінних», пограбування й будь-які інші форми насильства. Але це вже було. Ось що говорив Троцький в 1916 р. напередодні революції: «Ми повинні перетворити її на пустелю, заселену білими неграми, яким ми дамо таку тиранію, яка й не снилася ніколи найстрашнішим деспотам Сходу… Якщо ми виграємо революцію, розчавимо Росію, то на похоронних уламках її зміцнимо владу сіонізму і станемо такою силою, перед якою увесь світ уклякне на коліна. Ми покажемо, що таке справжня влада. Шляхом терору, кривавих бань ми доведемо руську інтелігенцію до повного отупіння, до ідіотизму, до тваринного стану…».
Усе це відбувається й тепер на українській землі, але іншими методами, за допомогою інших видів зброї та з аналогічними результатами.
Ключовим питанням для захисту національної безпеки України, для нашого виживання й творчого розвитку є питання: що таке війна в сучасних умовах і в майбутньому? Якщо в Першій і Другій світових війнах домінували воєнні засоби і традиційна збройна форма боротьби, то в Третій і Четвертій світових війнах явно переважають невоєнні засоби і нетрадиційні, не збройні форми війни. Третю і Четверту світові війни можна цілковито віднести до нового типу війн.
«На мій погляд, — пише російський генерал-майор Л. Шершнєв, — найглибшим дослідником цього нового типу війни є руський офіцер-білоемігрант, видатний політолог XX століття Є. Е. Месснер (1891–1974 рр.), який закінчив свої дні в Аргентині. У своїй праці «Всемирная мятежевойна» він пише: «… я передбачив форму і властивості Третьої світової війни, що тепер розгорнулася на очах незрячого людства в усьому світі». І справді, «незряче людство» в цілому фактично прогледіло Третю світову війну, що завершилася нищівною поразкою Радянського Союзу і комуністичної системи, і не помічає Четверту світову війну, що набирає обертів. Ці війни дуже схожі на ту, яку Месснер називає «всесвітньою заколотвійною», глобальною за масштабами і тотальною за охопленням усіх сфер людського суспільства».
Для розуміння Четвертої світової війни важливе методологічне значення має така рекомендація Месснера: «Щоб зрозуміти заколотвійну, зрозуміти, що заколотвійна є сучасна форма війни, потрібно відмовитися від віками усталених понять про війну. Потрібно позбутися думки, що війна — це коли воюють, а мир — коли не воюють». На жаль, наші військові (судячи з відкритих публікацій) так і не змогли відійти від усталеного уявлення про війну й адекватно відреагувати на історичний виклик невидимої війни. В армії, в суспільстві та інститутах влади зберігається традиційне бачення війни і миру, що може з великою часткою вірогідності так само фатально позначитися на долі незалежної України, як свого часу «холодна війна» на долі Радянського Союзу. Немає навіть спроб на офіційному рівні визначити реальну багатогранну, складну й суперечливу сутність сучасної Четвертої світової війни в усьому її історичному, політичному і воєнному різноманітті.
Характерні особливості четвертої світової війни
Шлях до нового світового порядку — це, перш за все, економічна війна за перетворення світу в єдиний ринок, економічну надімперію, своєрідний аналог західного супермаркета. Державам визначено стати його відділами з управляючими у вигляді урядів. Керівництво такою гігантською суперсистемою буде виконувати світовий уряд. Задля досягнення поставленої мети й було розв'язано Четверту світову війну.
В чому полягають її особливості?
1. У конкретно-історичному плані вона перебуває у тісному зв'язку з новою епохою — глобалізацією, що чітко простежується з початку 1990-х років минулого століття. Це війна за глобалізацію і вона носить глобальний всеохопний характер. Війна охоплює не тільки фізичний простір (Землю, моря й океани, повітря, космос), а й інформаційний, психологічний, економічний, духовний, ідеологічний і цивілізаційний простори. Напрями глобальних ударів збігаються з напрямами глобалізації.
2. Якщо в Третій світовій війні протиборчими сторонами виступали, головним чином, дві протилежні системи капіталізму (США та їх спільники) і соціалізму (СРСР і країни соцтабору), то в Четвертій світовій війні лінія розколу проходить між представниками «золотого мільярда» (20 відсотків населення) і рештою людства. США є знаряддям глобалізації, головним її рушієм. Проте є багато свідчень того, що за Америкою стоїть певна «світова еліта», що має претензії на роль світового уряду й управління світом. Чимало відомих учених вважають думку про наявність центрів, що виношують ідеї світового панування, бездоказовими. Однак поява в російській «Независимой газете» за 7 вересня 2000 року статті генерального директора інформаційного аналітичного агентства при управлінні справами президента Російської Федерації (РФ) Олександра Ігнатова «Стратегія «глобалізаційного лідерства» для Росії. Першочергові непрямі стратегічні дії для забезпечення «національної безпеки»» підтверджує існування і вплив світового уряду на процеси глобалізації, що відбуваються у світі. «Ключовим фактором, що впливає на сучасні глобалізаційні процеси, — пише О. Ігнатов, — є діяльність Світового уряду. Не вдаючись у жахітливі подробиці, які змальовують нам численні теорії змови, треба визнати, що ця наддержавна структура цілком ефективно виконує роль штабу «Нового світового порядку». Однак у своїй роботі ця організація орієнтується на інтереси нечисленної еліти, об'єднаної етнічною родинністю й ініціацією в ложах деструктивної спрямованості. Ця обставина — узурпація влади у Світовому уряді хасидсько-парамасонською групою — потребує якомога скорішого виправлення».
Звернувши увагу на слова «хасидсько-парамасонською групою», ми повинні зрозуміти, що саме ця група і стоїть за спиною США. Зверніть увагу, яким щільним кільцем оточили лідери ХАБАДУ президентів США Рональда Рейгана і Джорджа Буша-старшого (фото 1, 2). Тяжко вирватися з такого оточення.
До того ж, на боці «золотого мільярда» об'єктивно виступає організована світова кримінальна спільнота, транснаціональні злочинні угруповання, які намагаються вбудуватися в глобальний процес за виживання, взяти участь у перерозподілі власності, фінансів і ресурсів. З урахуванням цього фактора можна впевнено говорити про кримінальний характер Четвертої світової війни і навіть віднести її до розряду великих кримінальних війн.