2. Інформаційна зброя
«Відомо, що ступінь інформаційної агресії вимірюється гучністю і частотою кумкання… Закон сучасних багатоповерхових джунглів передбачає, що висловлювати свою думку може тільки той, хто все це купив, чи той, кому втрачати вже нічого, але при цьому він знає, кого і за що можна смикнути! Хоча насправді «своя думка» — це навдивовижу рідкісна річ. Ми часто вважаємо, що маємо власну думку, але чи є вона своєю насправді?» — визначає відомий вчений С. Расторгуєв.
Нині кожен українець мусить добре помізкувати, аби самому дійти розуміння того, що для нього краще: жити вільним у незалежній державі, керувати якою мусить титульна нація, чи бути загнаним сіоністськими словесними батогами чи солодкими конвеєрними відеообразами у хлів для інформаційних свиней.
На сьогодні всі партії, сіоністські психоаналітики, інформаційні кілери привчають усіх лише слухати, аби, заковтнувши сказане, висловлювати нав'язану думку. Здавна свобода слова була доступна або юродивому, або тому, хто має владу, або тому, в кого є гроші, щоб сплатити за сказане. І чим більше грошей, тим більше нісенітниць можна верзти, аби загнати людей інформаційними чергами з кулемета, встановленого на телевізійних антенах, у суспільство викінчених ідіотів.
Кожна система управління живиться інформацією. У свою чергу, скерованість і доступність інформації породжує систему управління відповідної якості і відповідного рівня. Щодо якості, то тут, даруйте на слові, хто споживає багно, той ним і стає. Стосовно рівня: коли інтегрують інформацію за всіма чи більшістю параметрів, що впливають на людину, — саме тоді народжуються системи управління людством! Такі системи управління, знищуючи самостійні суб'єкти, що існували доти, знаходять тим самим свою власну нову сутність, стаючи фактично зародком єдиного планетарного людства. Згідно із законами цієї нової сутності, як і будь-якої іншої, що хоче жити і вижити, небажання підкорятися її командам розглядається як хвороба, для лікування якої застосовуються різні, зокрема й хірургічні, методи — бомбардування Югославії, Іраку, Афганістану.
Сьогодні ми можемо спостерігати, як більшість депутатів і лідерів партій постійно говорять, говорять і говорять. Але постійно говорити й не слухати означає виступати в ролі божевільного інформаційного агресора. Чому божевільного? Тому що небожевільний агресор інколи оцінює ситуацію, поточний стан системи і корегує потік слів і видовищ. Тому кожна людина повинна насамперед йти дорогою самопізнання, щоб отримати правильне уявлення про себе. Початкове й основне світло тільки всередині себе самого. Немає отчого світильника всередині — немає й тебе!
Якщо ж всередині є той каганець, то він здатен зруйнувати темряву і народити мудрість. Але щоб світло вийшло назовні, слід зруйнувати агресивну інформаційну оболонку, яку формують за допомогою інформаційної зброї.
За якістю інформації інформаційна зброя може бути класифікована таким чином:
До неї належить світоглядна, філософська, методологічна інформація, що дає змогу бачити загальний стан речей. Наприклад, сприйняття Всесвіту як процесу триєдності: матерія, інформація та їх зміни в міру розвитку. Проте філософи поділили Всесвіт на матерію і свідомість, а потім почали безкінечну суперечку про первинність їх. Може, це випадковість? А якщо ні, то викривлення на першому рівні призводить до збочень на наступних рівнях і врешті-решт уможливлює світовим залаштункам оволодіти життям цілих цивілізацій.
На підґрунті концептуальної доктрини формуються методологічні стереотипи, що забезпечують ефективність концептуальної зброї. Так, стереотипи поведінки живої природи, на базі знань методології, успішно переносяться в соціологію (закон виживання видів, закон зміни видів у процесі виживання, закон автосинхронізації тощо) і використовуються для управління в Глобальному історичному процесі. Ці ж стереотипи використовуються соціологією для створення біологічного провідного середовища — «біороботів». З точки зору Закону часу концептуальна зброя формує глобальну політичну спрямованість розвитку народів світу на століття. Створення різноманітних концепцій розвитку відбувається саме тут. На базі методологічних стереотипів створюються теорії, в тому числі й релігії. Нема потреби повторювати, що всі теорії прямо впливають на економіку через біологічне провідне середовище і людину, виховану на певних теоріях.
Інформація хронологічного порядку є інформацією чергування фактів і явищ. При володінні методологією вона дає можливість розглядати всі явища як такі, що вкладені в Глобальний історичний процес, і точно визначити вектор своєї політики (здійснити екстраполяцію).
Російський учений Ю. Кузнєцов визначив, що «Глобальний історичний процес — об'єктивний, незалежний від концептуального наукового погляду, процес розвитку в часі і просторі людства. В ньому знаходять своє місце не держави, а народи, оскільки держава це лише тимчасова надбудова над народом (існує, виникає і гине за своїми визначеними законами)».
Якщо на концептуальному рівні відбувається розрив єдності світу (первинність матерії чи свідомості), то це призводить і до двох поглядів на сам Глобальний історичний процес.
• Глобальний історичний процес є об'єктивним процесом, що саморегулюється (первинність матерії).
• Глобальний історичний процес є цілеспрямовано керованим процесом (первинність свідомості).
Представниками першого підходу є різні соціологічні концепції, в основі яких лежать матеріалістичні теорії, наприклад, історичний матеріалізм. Другий підхід ґрунтується на релігійних та інших ідеалістичних теоріях, в тому числі й на теорії світової змови. Існує й інша, як вважають вчені, найправильніша думка, що Глобальний історичний процес розвивається цілеспрямовано на великому (сотні й тисячі років) історичному часовому проміжку і як об'єктивний процес, що саморегулюється в межах невеликого (до сотні років) історичного часового проміжку. Саме час розділяє й об'єднує ці два наукові підходи. Такий методологічний підхід забезпечує правильне пізнання Глобального історичного процесу, тобто фактичної історії.
У зв'язаному процесі минуле пояснює сьогочасне, а, відповідно, правильне усвідомлення сучасності дає змогу прогнозувати майбутнє. Інверсія на цьому рівні швидко призводить до викривлення майбутнього. Вона може проявлятися як у замовчуванні чи утаємничені частини інформації, так і в прямому перекручуванні історичної інформації. Так, скажімо, надто довго замовчувалося існування трипільської цивілізації. Наприкінці XX ст. встановлено, що витоки українського народу сягають дуже давніх часів і пов'язані з арійськими племенами. Встановлено спільне коріння руського й німецького народів, а коли б ці дані були відомі світовій спільноті на початку XX ст., можливо, й хід історії після 1940 року був би іншим.
Значних перекручувань зазнала історія революційних подій 1917 року та подальшого розвитку Радянського Союзу, ролі Й. Сталіна та інших політичних діячів минулого. Коли б ці історичні події висвітлювалися правильно, можливо, й події 90-х років XX ст. розвивалися по-іншому, зокрема своєчасне розкриття планів світового панування фінансових лихварів, котрі, як на початку минулого століття, так і наприкінці його, грабували й продовжують грабувати український народ.