— Не смій нам брехати!
Келен тихенько відсторонила її і опустилася поруч з Марліном на коліна.
— Марлін, не приймай мою огиду до тортур за відсутність рішучості. Якщо ти не розповіси мені все, що я хочу знати, — прошепотіла вона, — то я відправлюся на тривалу прогулянку, потім піду вечеряти, а тебе залишу тут наодинці з Карою. Вона божевільна, але я все одно тебе з нею залишу. А якщо, коли я повернуся, ти як і раніше будеш думати, ніби можеш щось від мене приховати, то я скористаюся своєю магією. Ти навіть уявити собі не можеш, наскільки це гірше, ніж все, що з тобою зробить Кара. Вона вміє лише користуватися твоєю магією та своїм розумом, а я можу знищити і те, і інше. Ти цього хочеш?
Притискаючи долоню до зламаного ребра, Марлін затряс головою.
— Будь ласка, — благав він, заливаючись сльозами, — не треба! Я відповім на всі питання… Але я дійсно нічого не знаю. Імператор Джеган приходить до мене уві сні і говорить, що потрібно робити. І я знаю, що мене чекає в разі невдачі.
Я виконую наказ. — Він схлипнув. — Імператор наказав мені… наказав прийти сюди і вбити вас обох. Наказав знайти мундир і зброю і вбити вас. Він змушує чарівників і чаклунок виконувати його накази.
Келен встала. Він була спантеличена словами Марліна. Той, здавалося, знову перетворився на хлопчиська. У головоломці бракувало якогось шматочка, але вона ніяк не могла збагнути, якого саме. На перший погляд, нічого дивного — Джеган підіслав вбивцю, але все ж тут щось не в'яжеться. Келен присіла на краєчок столу і потерла виски.
— Що з тобою? — Підійшовши до неї, заклопотано запитала Кара.
Келен махнула рукою:
— Від хвилювання голова розболілася, тільки і всього.
— Попроси Магістра Рала, щоб він поцілував тебе, і все пройде.
Келен неголосно хмикнула.
— Так, це напевно допоможе. — Вона труснула головою, немов відганяючи настирливі думки. — Нісенітниця якась…
— Соноходець підсилає до ворогів вбивцю — де ж тут нісенітниця?
— Поміркуй сама. — Келен через плече глянула на Марліна. Від його очей, навіть тепер, коли в них плескався жах і він дивився в сторону, у неї по спині біг холодок. Повернувшись до Кари, вона знизила голос. — Джеган напевно розумів, що одна людина, будь він тричі чарівник, не впорається з цим завданням. Річард відразу відчує того, хто володіє чарівним даром. Крім того, тут багато інших людей, які будуть тільки раді вбити чужинця.
— І все ж, раз він володіє чарівним даром, цей план міг спрацювати. Джегану наплювати, якщо його людина при цьому загине. У його розпорядженні людей скільки завгодно.
У Келен розбігалися думки. Вона відчайдушно намагалася збагнути, що ж саме так її турбує.
— Навіть якщо б йому вдалося за допомогою магії вбити кількох солдатів, їх тут все одно занадто багато. З Річардом не змогла впоратися ціла армія мрісвізів. Він відразу відчуває чарівника з магічним даром і заздалегідь вважає його небезпечним. Він не вміє керувати своєю магією, приблизно так само, як ти не розумієш, як управляти магією Марліна, і вмієш з її допомогою тільки заподіювати біль. Все, що може Річард, це інстинктивно захищатися. Тому він постійно насторожі. Так що це все ж нісенітниця. Джеган далеко не дурний. За цим ховається щось ще. У нього є якийсь план, і ми не можемо зрозуміти його цілком.
Кара заклала руки за спину і глибоко зітхнула.
— Марлін, — повернулася вона до чарівника, — в чому полягає план Джегана?
— Щоб я вбив Річарда Рала і Мати-сповідницю.
— А ще? — Вступила Келен. — Що ще входить в його план?
Очі Марліна розширилися.
— Я не знаю. Клянуся! Я розповів усе, що він мені наказав. Я повинен був роздобути солдатський мундир і зброю, щоб змішатися з натовпом, а потім вбити вас обох.
Келен провела долонею по обличчю.
— Ми задаємо неправильні запитання.
— Не знаю, що ще можна зробити. Він зізнався у найгіршому. Розповів нам про свою мету. Що тут ще може бути?
— Не знаю, але щось продовжує мене турбувати. — Келен розчаровано зітхнула. — Можливо, Річард зуміє у всьому розібратися. Зрештою, він адже Шукач Істини. Він зрозуміє, що це означає. Річард зуміє поставити правильні питання, щоб…
Келен раптово підняла голову, і очі її стали круглими. Вона зробила крок до Марлін.
— Марлін, а не наказував Джеган тобі повідомити, хто ти і навіщо з'явився сюди?
— Так. Я повинен був відразу оголосити про мету свого приходу, як тільки потраплю в палац.
Келен завмерла. Потім, схопивши Кару за руку, вона підтягла Морд-Сіт ближче і зашепотіла їй на вухо, не зводячи очей з Марліна: