— Верховний жрець? Я верховний жрець Рауг'Мосс і був ним задовго до того, як народився Дрефан. Річард насупився.
— Дрефан сказав нам, що він верховний жрець. — Табур в замішанні потер скроню.
— Магістр Рал, боюся, що ваш брат… ввів вас в оману. Він обдурив вас, керуючись міркуваннями, які я боюся собі навіть уявити. Його мати залишила його нам ще дитиною. Ми його виростили, розуміючи, що батько вб'є його, якщо знайде. Коли ми зрозуміли, що Дрефан небезпечний, ми вирішили і далі тримати його в своїй громаді, щоб він нікому не заподіяв шкоди. Але він був талановитий цілитель, і ми завжди сподівалися, що коли-небудь в його душі запанує мир. Деякий час тому він пропав. Кілька наших цілителів були знайдені мертвими. Їх убили найнеприємнішим чином: замучили до смерті. З тих пір ми шукаємо Дрефана. Ми йшли по його слідах і бачили жінок, які були вбиті так само. Хоча його батько не заподіяв шкоди його тілу, схоже, дух Дрефана не уникнув його впливу. Я молюся, щоб він нікому не заподіяв шкоди тут.
Якийсь час Річард мовчав. Потім він заговорив:
— У нас лютувала чума. Жахлива чума. Тисячі людей померли. Не шкодуючи себе, Дрефан як істинний цілитель громади Рауг'Мосс допомагав стражденним. Він віддав нам свої знання і врятував багато життів. Мій брат допоміг нам зупинити чуму, але при цьому загинув.
Табур сунув руки в рукава і вивчаюче подивився Річарду в очі.
— Ви хочете запам'ятати його таким?
— Він був моїм братом. Його прихід сюди частково допоміг мені зрозуміти силу прощення.
Келен знову стиснула під столом руку Річарда.
— Дякую, що приділили мені час, Магістр Рал. — Марсден Табур вклонився. — У сяйві слави твоєї — наша сила.
— Спасибі, — прошепотів він.
Три цілителя пішли геть, але раптом Табур повернувся до Річарда.
— Я знав вашого батька. Ви не схожі на нього на відміну від Дрефана. Не багато оплакали б смерть вашого батька або вашого брата. У ваших очах, Магістр Рал, я бачу цілителя, істинного цілителя, а не тільки воїна. Чарівник, як і цілитель, — дитя рівноваги, і якщо вона порушується, він гине. Ми вірно служили Д'харі в минулому. Якщо ми вам потрібні, покличте нас.
Двері за ними зачинилися, Докас зітхнув.
— Магістр Рал, є ще багато бажаючих вас побачити.
— Якщо ви, звичайно, добре себе почуваєте, — вставила Кара.
— Завжди знайдеться хтось, хто хоче мене побачити. — Річард встав і запропонував руку Келен. — Генерал Керсон прийме їх. Хіба у нас немає більш важливої справи?
— Ти впевнений, що добре себе почуваєш? — Запитала Келен.
— Як ніколи раніше. Ти ще не передумала? — Келен посміхнулася і встала.
— Ні. Якщо Магістр Рал повністю одужав, чого ж ми чекаємо? Мої речі готові.
— Давно пора, — пробурмотіла Бердіна.
Поки вони чекали Річарда, Келен підбадьорливо поплескала Кару по плечу.
— Вона не стане нас обманювати, Кара. Якщо Сильфіда говорить, значить, ти можеш подорожувати.
Сильфіда перевірила всіх охоронців Річарда, і тільки Кара пройшла випробування. Річард припустив, що це тому, що Кара заволоділа магією андоліанина, а в ній була присутня і Магія Збитку. Але Карі не подобалася все, що пов'язане з магією, тому Сильфіда викликала в неї певну недовіру.
Келен присунулася до неї ближче і прошепотіла на вухо Карі:
— У цій кімнаті тобі ще й не таке довелося пережити. Я сестра по ейджу; я буду тримати тебе за руку всю дорогу.
Кара подивилася на Келен, потім на Сильфіду.
— Ти повинна це зробити. Кара, — сказала Бердіна. — Ти будеш єдина Морд-Сіт на весіллі нашого Магістра Рала і Матері-сповідниці.
Кара перевела погляд на неї.
— Магістр Рал вилікував тебе в свій час. — Бердіна кивнула. — З тих пір ти не відчуваєш… якісь особливі узи з ним?
Бердіна посміхнулася.
— Так. Саме тому я хочу, щоб ти пішла. За мене не хвилюйся. Я знаю, що Раїна теж хотіла б, щоб ти поїхала туди. — Вона грюкнула Докаса по пузу. — Крім того, хтось повинен залишитися тут і доглянути за цими нехлюями.
Докас і Іган дружно закотили очі. Кара взяла Келен під лікоть і прошепотіла:
— Після того як Магістр Рал вилікував тебе, ти не відчуваєш… того ж самого? — Келен посміхнулася.
— Я це відчувала ще до того, як він мене вилікував. Це називається любов'ю, Кара. Коли ти дбаєш про когось не тому, що вас пов'язують якісь зобов'язання, а тому, що ви віддали один одному частинку своєї душі. Коли він лікував тебе, ти відчула його любов до тебе.
— Але я й раніше знала про це. — Келен знизала плечима.
— Можливо, ти відчула це більш гостро. Кара взяла в руку ейдж і покрутила його в пальцях.