Выбрать главу

— А якщо ми не повернемо тобі меч і ніж, — запитала вона, — що тоді?

— Тоді все буде набагато складніше. Річарда Рала чекають болісні страждання. Тому імператор Джеган мене і послав — запропонувати йому милість швидкої смерті. Імператор милосердний і не хоче нікого катувати даремно. Він людина миролюбна, соноходець — але при цьому аж ніяк не обділений рішучістю.

Боюся, Мати-сповідниця, мені доведеться вбити й тебе, щоб позбавити від страждань, які неминучі, якщо ти будеш опиратися. Мушу визнати, однак, що мені не хотілося б вбивати таку прекрасну жінку. — Його посмішка стала ще ширше. — Хоч і нікчемну.

Келен відчула, що його самовпевненість зростає на очах. Коли він заявив, що соноходець — людина милосердна, її мало не вивернуло навиворіт. Вона-то знала…

— Які страждання? — Поцікавилась вона. Він розвів руками:

— Я всього лише піщинка. Імператор не ділиться зі мною своїми планами. Я просто посланий виконати його волю. Він повелів усунути тебе і Річарда Рала.

Якщо ти не дозволиш мені вбити його милосердно, він все одно помре, але смерть його буде жахлива. Чому б тобі не дозволити мені закінчити цю справу зараз?

— Та ти, видно, спиш і бачиш сни, — сказала Кара. Він перевів погляд на Морд-Сіт:

— Сплю? Може бути, це ви бачите сон? А я — ваш самий страшний кошмар.

— У мене не буває кошмарів, — хмикнула Кара. — Я сама їх насилаю.

— Та ну? — Глузливо протягнув він. — У цій безглуздій одежинці? Чи не забагато ти на себе береш? Чи ти так вирядилася, щоб відлякувати птахів з городу?

Келен зрозуміла, що він навіть не знає, хто такі Морд-Сіт, і одночасно вразилася собі — як вона примудрилася прийняти його за нетямущого молодика? Його манера триматися вказувала на зрілий вік і чималий життєвий досвід. Ця людина — не хлопчисько. У повітрі запахло небезпекою. Але Кара, як не дивно, лише посміхнулася.

У Келен перехопило подих, коли вона зметикувала, що чоловік стоїть, а вона навіть не помітила, коли і як він піднявся на ноги.

Він звузив очі, і одна лампа погасла. Залишена лампа горіла, тьмяно освітлюючи половину його обличчя, але Келен відразу зрозуміла, в чому тут справа.

Ця людина володіє даром.

Її намір уникнути непотрібної жорстокості миттєво зник, зметений гарячим бажанням захистити Річарда. Чужинцю було даровано можливість врятувати себе, але він нею не скористався і тепер скаже все, що знає. Він буде сповідатися сповідниці.

Їй потрібно тільки торкнутися його — і все.

Над тілами жінок і дітей, убитих за наказом Джегана в Ебінісі, вона присягнулася у вічній помсті Імперському Ордену. А ця людина — поплічник Імперського Ордена і ворог всіх вільних людей. Він виконує волю соноходця.

Келен зосередилася, закликаючи свою магію. Магія сповідниці діяла швидше думки, і не було заклинання, здатного випередити цю блискавку, яка народжувалася всередині самої Келен і була свого роду спалахом інстинкту.

Всі сповідниці не відчували задоволення, руйнуючи магією розум людей, але на відміну від деяких сповідниця Келен не відчувала ненависті до свого покликання і жила в світі з тим, що вона є і що повинна робити.

Річард був першим, хто зумів за магією розгледіти людську сторону її істоти, і любив Келен, незважаючи на її могутність. Він не боявся її магії; він брав і любив її такою, яка вона є, з даром сповідниці і з усім іншим. І тільки тому він міг залишатися з нею, тільки тому її магія не могла заподіяти йому шкоди.

В цю хвилину Келен особливо цінувала свій дар, тому що з його допомогою вона могла врятувати Річарда. Їй потрібно лише торкнутися цієї людини — і загроза зникне. Відплата цього поплічника Джегана в її руці в буквальному сенсі цього слова.

Не зводячи очей з чарівника, Келен погрозила Карі пальцем:

— Він мій. Дай його мені.

Але коли той, примружившись, перевів погляд на другу лампу, Кара вклинилася між ним і Келен і з розмаху вдарила його по обличчю. Келен мало не загарчала, обурена цим втручанням.

Від удару чоловік упав на килим. З його розсіченої губи потекла кров. Кара нависла над ним:

— Як твоє ім'я?

Келен не вірила своїм очам: Кара, яка постійно твердила, що боїться магії, здавалося, навмисне злить цього в'язня, який мить тому довів, що у нього є дар.

Чоловік перекотився і присів навпочіпки. Він відповів Карі — але дивився при цьому на Келен:

— У мене немає часу на придворних блазнів.

Посміхнувшись, він перевів погляд на лампу, і кімната занурилася в темряву.

Келен рвонула туди, де ймовірно був цей новоявлений чарівник.