Марі-Те дивилася на Жюля Грака, чекаючи його підтримки.
Він глянув на неї, посміхнувся і звернувся до доктора:
— Ви знаєте подробиці того замаху, про який щойно розповіли?
— Так, тіло німецького офіцера знайшли діти поліцая, в гаражі незакінченого будинку, це за сімсот чи вісімсот метрів звідси…
Він не скінчив, бо пролунав телефонний дзвінок. Доктор вибачився і пішов до свого кабінету.
Марі-Те кинула на Жюля Грака вбивчий погляд, різко й холодно запитала:
— Чому ти не підтримав мене? Чи ти згоден з його теоріями? Хотіла б я знати, що робиш ти в Опорі?
Жюль Грак застережливо підняв руку, і тихо й лагідно одказав:
— Не треба так хвилюватись, серце моє.
І ніяких балачок про Опір, де б ти не була і з ким би не розмовляло.
— Але…
— Ніяких «але». Повір мені, коли ти хочеш працювати з нами, необхідно навчитися стримувати свої почуття.
Тепер він знав, чому згадав ту англійську п’єсу. Ага, то була вистава «Візит міс Хестіндіш». Там студент, — не справжній, а удаваний, злидар і шахрай, — скористався з довірливості хазяїна, щоб пограбувати банк, у якому той служив. Він так само скористався з гостинності доктора, щоб розмістити у нього підпільну друкарню.
Згадавши це, Жюль посміхнувся. Що ж, порівняння напрошується само собою. Він збентежено знизав плечима.
Доктор Буч повернувся до вітальні і пояснив:
— Виклик до хворого. У хлопця, безперечно, запалення легенів. За годину я повернуся. Звичайно, ви ночуватимете у нас, пане Грак?
— Не відмовлюсь, докторе. Спасибі за вашу ласку й гостинність.
Доктор зробив невиразний жест.
— Я піду пішки. Тут недалеко.
Помітивши запитання в очах Марі-Те, він пояснив:
— Просто я заощаджую бензин. До кінця місяця його ніде не дістанеш.
Притулившись до батареї парового опалення і тримаючи в руці чарку коньяку, Жюль Грак поглядав на Марі-Те, яка зручно вмостилася в куточку канапи, підібгавши ноги.
Її очі блищали.
— «Що за дівчина, боже! Яка принадна!»
Несподівано Марі-Те запитала:
— Ти мені розкажеш про Опір? Ну, звичайно, те, про що можна розповідати.
І з іронією додала:
— Якщо тільки моє запитання не надто зухвале.
Дивлячись на ніжки Марі-Те, Жюль Грак відсьорбнув із чарки, смакуючи напій, поволі підійшов до столика, поставив чарку і сів у фотель доктора Буча.
— Ні, люба. Я можу задовольнити твою цікавість. До певної міри, звичайно.
— Тоді починай. Я вся перетворилася на слух.
Вона вмостилася зручніше, приготувавшись слухати. Її коротка спідничка трохи задерлася, оголивши вище колін гарні стрункі ніжки. Жюль Грак кашлянув і проковтнув слину.
Голос його звучав трохи хрипко:
— Опір? Організація, в лавах якої ми працюємо? Це досить складна штука. Перш за все є дві категорії учасників Опору. Легальні й нелегальні. Легальні — це такі ж люди, як ти і я, що не змінили ні своїх звичок, ні довоєнного заняття, ні своїх адрес. Нелегальні — це ті, що засуджені законом і поліцією, їх розшукують, вони зреклися всього — і родини, і роботи. Найчастіше вони змушені залишити район чи округу, навіть департамент, де вони раніше жили. У них підроблені документи, паспорт, службова довідка, продуктові картки і таке інше… Цe професіональні учасники руху Опору, коли можна так сказати.
— На які ж кошти вони існують?
— На кошти, що їх кожного місяця збирають серед легальних учасників Опору, плюс гроші, реквізовані у німців, поліцаїв, дарнанівців і колабораціоністів. Крім того, ми постачаємо їм зброю і спорядження. Зброї ще бракує. Доводиться нападати на німців, дарнанівців, резервістів, поліцаїв і агентів, як це вже давно робиться в північній зоні. Вибухівку виймаємо з мін і снарядів, друкарську фарбу і все потрібне найчастіше «позичаємо» в установах у петенівців. Інколи англійці скидають з літаків військове спорядження, але, вони, як правило, не поспішають і не дуже щедрі.
Марі-Те підвелася, взяла цукор і, нахилившись, поклала в чашку Жюля Грака. У вирізі її корсажу він побачив на мить маленькі тверді груди.
Марі-Те зрозуміла погляд, кинутий Жюлем на неї, а точніше на її груди і шию. Вона здригнулася і знову вмостилась на дивані. Притулившись до спинки, дівчина злегка вигнула тіло. Тї груди випнулися крізь сукню, і Жюль Грак поспішив одним духом вихилити чашку кави. Перш ніж вести далі перервану розмову, він витяг з кишені куртки сигарету й запалив її тремтячими руками.
— Ну… Наша організація — складний механізм. Є групи пропаганди, до якої ти тепер належиш, спеціальні озброєні загони для організації замахів, нападів і саботажу; є агенти-зв'язкові, агенти-розвідники, сітка схованок для людей, зброї, спорядження і наборних кас.