Кому належав перший домашній улюбленець?
Ми не знаємо імені людини, котрій належав перший домашній улюбленець. Але першою домашньою твариною, ймовірно, була собака. Собаки жили з людьми ще тисячі років тому; дехто вважає, що сорок тисяч років тому. Вони, можливо, були просто бродячими собаками, які жили з людськими племенами, що полювали і збирали їжу. Але, можливо, до деяких собак ставилися як до домашніх тварин, компаньйонів, які допомагали в полюванні.
Одним з перших домашніх собак, про яких нам відомо, було цуценя, поховане в людській могилі близько десяти-дванадцяти тисяч років тому, у країні, яка зараз має назву Ізраїль. У тій самій могилі була жінка, рука її лежала на тілі цуценяти, ніби гладила його. Можливо, жінка хотіла, щоб цуценя склало їй компанію на небі або в наступному світі.
Стародавні єгиптяни теж тримали собак як домашніх тварин. Їхні зображення, іноді з іменами, є на могилах. Собак називали, наприклад, Ебоні, Блекі, Біґ.
У римлян теж були собаки, вони давали їм імена типу Перлина, Доллі, Карлик і Зачіпка.
Кішки, ймовірно, стали жити з людьми в епоху неоліту, коли люди перейшли до господарства. Перша кішка, яка, можливо, була домашньою твариною, була похована у власній маленькій могилі близько дев’яти тисяч років тому, на острові, який зараз має назву Кіпр. На відстані сорока сантиметрів від кошачої могили була похована людина. Тож кішка, можливо, належала цій людині.
Стародавні єгиптяни тримали кішок як домашніх тварин, і ми знаємо ім’я одного з перших любителів кішок. Його звали Бейкер III, і він жив близько чотирьох тисяч років тому. На його могилі вирізьблено кішку, яка дивиться на щура! Це дуже маленька кішка або ж дуже великий щур, тому що вони приблизно одного розміру.
Стародавні греки і римляни також робили малюнки, різьблення й мозаїки із зображеннями кішок. На жаль, на цих малюнках і різьбленнях, як і на давньоєгипетських, немає кошачих імен. Тож імен стародавніх грецьких і римських кішок ми не знаємо.
Чи може бджола вжалити бджолу?
Так, може. У світі близько двадцяти тисяч видів бджіл, але розгляньмо тільки медоносних бджіл і джмелів. Хоча у деяких видів немає жала, у самок бджіл зазвичай воно є – щоб захистити свою колонію від ворогів, які можуть вкрасти мед або навіть поїсти бджіл. Самці бджіл не мають жала і нічого не роблять у колонії, за винятком деяких з них, які спаровуються з маткою.
Бджоли атакують робочих бджіл з інших колоній, якщо вони намагаються увійти, але королева-бджола жалить і вбиває лише королев-конкуренток. Нова королева оглядає кожну комірку колонії в пошуках інших королев, що розвиваються, і, коли знаходить, жалить, вбиваючи їх.
Джмелі теж атакують бджіл-робітників із інших колоній. Вони можуть вжалити до смерті, але, як правило, просто кусають і виганяють бджіл із гнізда. Зловмисник може заховатися всередині гнізда (і стати новим членом колонії!).
Джмелі атакують і жалять один одного усередині гнізда. Причина складна, але це один зі способів скорочення кількості чоловіків у колонії.
Навіщо ж зменшувати кількість самців?
Робочі джмелі можуть закласти незапліднені яйця, які розвиваються в самців, але чого колонія справді потребує, то це робочих самок.
Робочі бджоли деяких видів медоносних бджіл мають спеціальну техніку вбивства великих хижаків, таких як гігантські шершні. Вони сотнями оточують колом шершнів, вібрують крилами, температура і рівень вуглекислого газу всередині кола збільшується, і це вбиває шершнів.
Чому ми готуємо ïжу?
Звичайно, нам не потрібно готувати їжу. Перед тим як люди винайшли вогонь, ймовірно, приблизно 1,5–2 млн років тому, вони їли ягоди та горіхи та інші речі, які не потрібно готувати, – так само як і дикі тварини. Люди також їли шматки сирого м’яса і риби, які, ймовірно, не були гарними: їх було важко жувати, і вони були не дуже смачні.
Дивно: минуло багато тисяч років після винайдення вогню, перш ніж люди зрозуміли, що його можна використовувати і для того, щоб готувати їжу! Люди розкладали багаття переважно для того, щоб зігріватися і відлякувати диких тварин. Деякі вчені вважають, що одного прекрасного дня хтось просто впустив шматок сирого м’яса або риби у вогонь. За певний час помітили, що він добре пахне, спробували і зрозуміли, що вогонь зробив його набагато приємнішім для вживання. Відтоді люди почали готувати їжу.