Чінгісхан

В. Ян ЧІНГІСХАН Роман

^©   _{http://kompas.co.ua  — україномовна пригодницька література}

_{Для старшого шкільного віку}

_{Переклав з російської Анатолій Шиян}

_{Художник Костянтин Музика}

_{За виданням: Ян В. Чінгісхан, — К.: Дніпро, 1982}

Читачу, салям [1]

_{«Сокіл у небі безсилий без крил. Людина на землі немічна без коня.}

_{Все, що трапляється, має свою причину, початок мотузка тягне за собою кінець його. Обраний правильно шлях через рівнини всесвіту приводить мандрівника до наміченої мети, а помилка і безтурботність затягнуть його на солончак загибелі.}

_{Коли людині випадає нагода спостерігати надзвичайне, як-от: вибух вогнедишної гори, що знищила квітучі селища, повстання пригнобленого народу проти всесильного володаря або вторгнення на рідні землі батьківщини небаченого дикого народу, — все це очевидець мусить повідати на папері. А якщо він не навчений мистецтва нанизувати кінцем очеретинки слова повісті, то він повинен розповісти свої спогади досвідченому переписувачеві, щоб той начертав сказане на цупких аркушах на науку внукам і правнукам.}

_{А той, хто пережив надзвичайні події й не розповів про них, схожий на скупого, що, загорнувши в плащ коштовності, закопує їх у пустинному місці, коли холодна рука смерті вже торкається його голови.}

_{Проте, загостривши очеретяне перо і вмокнувши його в чорнило, я замислився в нерішучості… Чи ж вистачить у мене слів і сил, щоб правдиво розповісти про нещадного винищувача народів Чінгісхана та про його люте військо?.. Жахливе було вторгнення цих дикунів з північних пустель, коли на чолі війська мчав їхній рудобородий володар, коли розлючені воїни на невтомних конях проносились мирними долинами Мавераннагру і Хорезму}[2]_{, лишаючи на дорогах тисячі порубаних тіл, коли кожна мить породжувала нові страхіття і люди запитували одне в одного: «Чи засяє знову небозвід, застелений димом палаючих селищ, чи то вже настав кінець світу?..»}

_{Багато хто умовляв мене повідати на письмі все, що я знав і чув про Чінгісхана і про вторгнення монголів. Я довго вагався… А тепер я дійшов думки, що в моєму мовчанні немає ніякої користі, і я наважуюсь описати величезне лихо, подібного якому не бачили на землі ні день ні ніч і яке спіткало все людство, а особливо мирних трудівників твоїх полів, змучений нещастями Хорезм…}

_{Тут моя розповідь уривається, щоб не забігати надто далеко. Старі люди підтвердять, що все, описане мною, дійсно сталося…}

_{Наполегливий і терплячий побачить щасливий кінець розпочатої справи, той, хто шукав знання, знайде його…»}

ШЛЯХАМИ ІСТОРІЇ

_{Нерідко трапляється, що книги, творіння митця ми знаємо значно краще, докладніше, ніж його життя. Так принаймні сталося з одним із зачинателів радянської історичної романістики Василем Яном, чиї твори давно перестали бути надбанням тільки російської літератури, вийшли далеко за межі Вітчизни, видаються й перевидаються багатьма мовами світу і чиє життя мало кому відоме навіть із нас, його співвітчизників.}

_{Василь Григорович Янчевецький (Ян) народився 4 січня 1875 року в Києві, в сім’ї викладача грецької та латинської мов.}

_{За свідченням сучасників, будинок, де ступив перший крок майбутній письменник, стояв недалеко от місця, яке нині займає Київська державна консерваторія. Хатина потопала у вишняку, вікна її виходили до Думського майдану.}

_{Через рік сім’я Янчевецьких переїхала до Петербурга, а невдовзі до Прибалтики — спочатку до Риги, потім до Ревеля (сучасного Таллінна).}

_{Тут, на околиці імперії, в невеликому провінційному місті, на повну силу проявився педагогічний і перекладацький талант Григорія Андрійовича Янчевецького, батька письменника, вихідця з родини українських священиків, що бере свій початок з Волині, з Почаєва, вихованця Київського університету.}

_{Янчевецький-старший блискуче перекладає Ксенофонта, Гомера, інших старогрецьких поетів і філософів, перекладає і видає праці видатного чеського педагога Яна Амоса Коменського, редагує місячник «Гимназия» та додаток до нього «Педагогический еженедельник», видає газету «Ревельские известия».}

1

Салям — привіт. Такі «звертання до читача» характерні для рукописів східних авторів домонгольського періоду. (Тут і далі примітки автора.)

2

Мавераннагр — назва місцевості між Амудар’єю і Сирдар'єю. Слова «Туркестан» тоді ще не знали. Хорезм — держава, яка існувала в пониззі Амудар’ї. У XIII ст. Хорезмові належала величезна територія від Аральського моря до Перської затоки. Про значення і культуру стародавнього Хорезму див. дослідження проф. С. П. Толстова.