Коли Чінгісхан, бажаючи перемінити стоянку табору, наказав війську вирушити з Самарканда до річки Сейхун, то, з його веління, стара цариця Хорезму Туркан-Хатун, мати шаха Мухаммеда, весь колишній гарем шаха й інші знатні полонені жінки стояли вздовж дороги, якою посувалися монголи; доки всі воїни не проїхали мимо, вони голосно співали, оплакуючи загибель держави Хорезму.
На початку року Барана (1223) табір Чінгісхана розташувався на правому березі ріки Сейхун. Сюди прибули на курултай викликані Чінгісханом його сини: Джагатай, Угедей і Тулі, крім старшого гордого і непокірного сина Джучі. З синами, ханами і головними воєначальниками Чінгісхан радився про план завоювання протягом найближчих тринадцяти років усіх західних країн, аж до Останнього крайнього моря.
Табір Чінгісхана був розташований серед садів, покинутих населенням, яке розбіглося навтіки. Сюди у великій кількості спускалися з ближніх гір кабани. Чінгісхан любив полювати на них, поражаючи їх з коня списом і стрілами.
Одного разу він погнався за дикими свиньми, його кінь спіткнувся. Хан упав, а кінь поскакав. Величезний кабан зупинився, стежачи за Чінгісханом, що нерухомо лежав перед ним. Потім він, не поспішаючи, пішов в очерет. Наспіли інші мисливці, спіймали і привели коня. Каган припинив полювання і, повернувшись до табору, наказав привести китайського мудреця Чан-Чуня, щоб той пояснив, чи не було в цьому падінні Чінгісхана перед дикою свинею втручання вічного неба? Чан-Чунь сказав:
— Усі ми повинні оберігати наше життя. У великого кагана вік уже похилий, і йому слід менше полювати. Те, що нечистий кабан не наважився напасти на «потрясателя всесвіту», який лежав у болоті, — це знак заступництва неба.
— Мені покинути полювання? Ні, цю пораду не можна виконати! — відповів Чінгісхан. — Ми, монголи, змалку звикли полювати і стріляти з коня, і навіть старі не можуть залишити цю звичку. А втім, слова твої я збережу в моєму серці.
Чінгісхан, бажаючи нагородити Чан-Чуня, повелів пригнати стадо молочних корів і табун добірних коней, але мудрець цього подарунка не прийняв, відповівши, що може повернутися назад до своїх китайських гір у звичайному поштовому возі. Потім мудрець після прощального візиту до кагана вирушив назад у супроводі своїх двадцяти учнів і загону воїнів. Чимало наближених Чінгісхана проводжали старого даоса з глечиками вина і корзинами рідкісних плодів. Прощаючись, багато хто втирав сльози.
У рік Мавпи (1224) Чінгісхан повів своє військо назад у монгольські степи.
Як старий тигр, що, зжерши голову, поволі повертається в густий очерет до свого лігва, волочачи одвисле черево, так поволі посувалося військо Чінгісхана, обтяжене величезною здобиччю. Кожен воїн мав по кілька в’ючних коней, верблюдів і биків. Разом з воїнами рушили і стада баранів, і рипучі двоколісні вози, навантажені одягом, килимами, зброєю, мідним посудом та іншими награбованими у мусульман речами. Тут-таки і на конях, і на верблюдах, і на возах їхали монгольські й різноплемінні жінки та діти, і довгими, безконечними рядами йшли полонені, виснажені, обдерті й босі.
Весь цей похід посувався не кваплячись, влаштовуючи зупинки в місцях, де зручні пасовиська, так що військо провело в дорозі і літо й зиму, лишаючи довгий слід у вигляді здохлих облуплених коней та биків і трупів полонених, що не витримали труднощів дороги через безводні щебенисті рівнини Центральної Азії.
Весною Чінгісхан прибув до своїх кочовищ на річці Керулен і наказав поставити каганський жовтий намет у стані Букі-Сучегу. Тут він скликав нараду всіх найзнатніших ханів і тих полководців, які відзначалися, і влаштував ніколи ще в степу не бачений багатий бенкет. Через три дні після цього бенкету померла молода дружина Чінгісхана Кулан-Хатун. Поголоска йшла, що в цій смерті винні брати кагана… А істину хто дізнається?
Наступного року Курки (1225) Чінгісхан залишався у своїх рідних кочовищах і обнародував «Ясак», настановляючи монгольський народ на «Путь розуму й достатку», як було названо збірник його повчань.
Розділ п’ятий
ЧІНГІСХАН ВИРІШИВ ПОМЕРТИ В ПОХОДІ
Чінгісхан не міг залишитися спокійним, коли почув, що царство непокірних тангутів знову збунтувалось. Великий хан не забув своєї обіцянки покарати їхнього царя Бурханя. Готуючись до походу, він запросив до себе синів і повідомив їх, що сам поведе військо.
Знову прибуло троє синів, крім старшого, упертого Джучі.
Другий син кагана, Джагатай, правитель Мавераннагру, що завжди ворогував з старшим братом Джучі, під час родинної наради сказав: