Чинність і дія кримінального закону в часі

Виходячи з викладеного, можна зробити висновок, що матеріальні підстави зворотної дії в часі “проміжного” кримінального закону нічим не відрізняються від матеріальних підстав зворотної дії досі чинного закону. Єдина їх особливість у тому, що вони, ставши у свій час причиною надання законові зворотної сили, вже не існують до момент прийняття рішення по справі.

Таким чином, об’єктивно “проміжний” кримінальний закон чинить вплив на існуючі правовідносини кримінального переслідування, який полягає у зміні чи скасуванні повноваження держави у цих правовідносинах. При цьому наявність і зміст цього впливу зовсім не залежить від якої б то не було констатації з боку самої держави чи суду. Саме тому, попри втрату чинності “проміжним” кримінальним законом на момент винесення судом вироку чи прийняття рішення у справі органом державного кримінального переслідування, він повинен визнаватися таким, що має зворотну дію, оскільки така дія вже відбулася до цього моменту.

Визнання зворотної дії в часі “проміжного” кримінального закону не суперечить і положенням частини першої статті 58 Конституції України. Конституція надає зворотну дію кожному закону, прийнятому після вчинення діяння, якщо він пом’якшує чи скасовує відповідальність особи. Про те, що такий закон з часом може втратити зворотну дію, якого Конституція не застережує. Як не застережує вона й того, чи є закон, який має зворотну дію, чинним на момент прийняття рішення у справі, чи вже втратив чинність.

Що ж до формальної підстави зворотної дії в часі проміжного кримінального закону, то нею, як і в будь-якому іншому випадку може бути лише колізійний кримінально-правовий припис. І це визнається законодавством деяких зарубіжних країн. При чому, в цьому питанні очевидно намітилося два підходи. Одні держави прямо вказують у колізійному приписі на надання зворотної дії “проміжному” кримінальному законові. Так, наприклад, згідно частини 2 статті 2 КК Болгарії “якщо до вступу вироку в законну силу будуть ухвалені закони, що передбачають різні за своєю тяжкістю покарання, то застосовується той закон, який є найбільш сприятливим для винуватого”[746]; згідно частини 3 статті 3 КК Грузії “якщо з часу вчинення злочину до часу винесення вироку кримінальний закон змінювався неодноразово, застосовується найбільш м’який закон”[747].

В інших же країнах зворотна дія “проміжного” кримінального закону в колізійному приписі спеціально не застережується, однак недвозначно витікає з його змісту. Зокрема, згідно частини 2 статті 1 Кримінального кодексу Голландії “якщо до закону були внесені зміни після того, як було вчинено правопорушення, повинні застосовуватися положення більш сприятливі для обвинуваченого”[748]. Згідно частини 3 § 2 КК ФРН “якщо закон, який діяв у момент закінчення діяння, змінюється перед прийняттям рішення, то повинен застосовуватися найбільш м’який закон”[749]; За § 1 статті 4 КК Польщі “слід застосовувати раніше чинний закон, якщо він є більш сприятливим для винуватого”[750]. Попри те, що в цьому формулюванні про дію в часі “проміжного” кримінального закону нічого не говориться, польська кримінально-правова наука під більш сприятливим раніше чинним законом (а таке ж формулювання дослівно містилося і в статті 2 раніше чинного КК Польщі[751]) завжди розуміла не лише закон, чинний під час вчинення злочину, але й проміжний закон[752].

Проблему закріплення у національному кримінальному законодавстві спеціальних положень про зворотну дію в часі проміжного кримінального закону обговорюють і російські криміналісти[753]. На мій погляд, є всі підстави для постановки питання про спеціальне закріплення формальної підстави зворотної дії “проміжного” кримінального закону і в КК України. Очевидно, що з прийняттям та набуттям чинності КК України 2001 року, процес удосконалення кримінального закону ще не завершено. А тому цілком можливе внесення змін до нього, у тому числі й пов’язаних з визначенням зворотної дії в часі “проміжного” кримінального закону. Уявляється, що з урахуванням вище викладеного положення про зворотну дію “проміжного” кримінального закону могло б бути сформульоване у КК України, наприклад, у виді частини 4 статті 5 такого змісту: “Закон, який відповідно до частини першої цієї статті має зворотну дію, не втрачає її і після втрати ним чинності”.

746

Уголовный кодекс Республики Болгария / Ред. кол.: А.И. Лукашов (науч. ред.) и др.; Пер. с болг. Д.В. Милушев, А.И. Лукашов; Вступ. ст. Й.И. Айдаров. – Минск: Тесей, 2000. С. 15 ( - 192 с.)

747

Уголовный кодекс Грузии / Науч. ред. З.К. Бигвава, вступ. ст. В.И. Михайлова, обзорн. ст. О. Гамкрелидзе. Пер. с грузинск. И. Мериджанашвили. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. С. 82-83. (-409 с.)

748

Уголовный кодекс Голландии / Научн. Ред. Б.В. Волженкин, пер. с англ. И.В. Мироновой. – СПб: Юридический центр Пресс, 2000. С. 37.

749

Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии). Сборник законодательных материалов. / Под ред. И.Д. Козочкина. – М.: Зерцало, 1998. С. 248.

750

Уголовный кодекс Республики Польша / Пер. с польск. Д.А Барилович. и др.; Адапт. пер. с польск. и науч. ред. Э.А. Саркисова, А.И. Лукашов; Под общ. ред. Н.Ф. Кузнецовой. – Минск: Тесей, 1998. С. 8.

751

Див.: Kodeks karny. Kodeks postepowania karnego. Kodeks karny wykonawczy. – Warszawa: Wydawnictwo prawniczy, 1989. S. 3. ( - 280 s.)

752

Andreew I. Połskie prawo karne w zarysie. – Warszawa, 1961. S. 61.

753

Див., наприклад: Бражник А.Е. Действие “промежуточного” уголовного закона // Право. – 1997. – № 1. – С. 31-38; Якубов А. Действие “промежуточного” уголовного закона // Российская юстиция. – 1998. – № 8. – С. 11.