Выбрать главу

Такий плюралізм доктринальних тлумачень та неоднозначність правозастосовчої практики були викликані, на мій погляд, не достатньою чіткістю визначення у вітчизняних кримінальних законах їх часових меж зворотної дії в часі. Що ж стосується зарубіжних країн, в їхніх кримінальних законах також, у переважній більшості, не визначалися часові межі зворотної дії кримінального закону. Ті ж кримінальні закони, які визначають часові межі їх зворотної дії, можна розділити на дві групи.

Першу групу складають Кримінальні кодекси тих країн, в яких прямо застережено, що кримінальний закон має зворотну дію щодо правовідношення, яке ще знаходиться на стадії кримінального переслідування. Так, відповідно до частини 2 статті 2 КК Болгарії “якщо до набрання вироком законної сили (курсив мій – Ю.П.) будуть прийняті закони, що передбачають різні за своєю тяжкістю покарання, то застосовується той закон, який є найбільш сприятливим для винуватого”[769]. Відповідно до частини 2 статті 12 КК КНР “Якщо перед набуттям чинності цим Кодексом (мається на увазі ті його положень, які пом’якшують або скасовують кримінальну відповідальність – Ю.П.) відповідно до законів того часу (часу вчинення злочину – Ю.П.) вже набув чинності винесений вирок, він залишається в силі”[770]. Частина 3 статті 112-1 КК Франції передбачає, що “нові положення поширюються на злочинні діяння, вчинені до їх введення в дію за відсутності вироку, що набрав законної сили, якщо вони менш суворі, ніж положення, що раніше діяли”[771].

Другу групу складають Кримінальні кодекси тих країн, в яких прямо застерігається, що кримінальний закон може мати зворотну дію щодо кримінального правовідношення незалежно від стадії, на які воно знаходиться. Такі положення передбачені, зокрема, у пункті 4 розділу 2 Кримінального закону Ізраїлю, який передбачає, що “у випадку, коли забороненість злочину анульована після його вчинення, кримінальна відповідальність за його вчинення має припинитися; процес, який був початий має припинитися; якщо вирок постановлений, його виконання має бути припинене; і наслідки, які витікають із засудження більше не повинні існувати”. Пункт 5 розділу 2 цього ж Закону містить аналогічні положення щодо часових меж зворотної дії кримінального закону, який пом’якшує кримінальну відповідальність[772]. Відповідно до частини 2 статті 2 КК Іспанії “закон, що поліпшує становище особи, має зворотну силу, хоч би вирок був винесений і приведений у виконання”[773]. Відповідно до частини 3 статті 1 КК Південної Кореї “коли закон змінений після того, як вирок за злочин, який вчинено згідно закону став остаточним, і такі дії таким чином більше не визнаються злочином, виконання покарання повинне бути прощене”[774]. Подібного змісту положення містяться також в КК Киргизстану[775], Кримінальному законі Латвійської Республіки[776], у КК Польщі[777], КК Російської Федерації[778], КК Узбекистану[779] та кримінальних законах деяких інших країн.

До другої групи примикає і КК України, частина 1 статті 5 якого встановлює, що кримінальний закон, який має зворотну дію в часі “поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість”. Очевидно, що таким формулюванням законодавець спеціально підкреслив, що закон має зворотну дію як щодо тих кримінальних правовідносин, які знаходяться на стадії кримінального переслідування, так і щодо тих, які вже пройшли стадію кримінального правовідношення у вузькому сенсі і знаходяться на стадії реалізації державою свого повноваження у формі застосування до особи, яка вчинила злочин, таких заходів кримінальної відповідальності як покарання чи судимість. Така позиція українського законодавця, попри її принципову схвальність, не може не викликати і певних зауважень.

Спеціально відзначаючи, що кримінальний закон може мати зворотну дію в часі щодо правовідносин, в яких особа відбуває покарання, або відбула покарання, але має судимість, законодавець, тим самим, дещо обмежує коло правовідносин, в яких такий закон може мати зворотну дію. Сказане стосується тих кримінальних правовідносин, в яких держава відмовилася від реалізації призначеного особі покарання, звільнивши її від його відбування з випробуванням (статті 75, 79 та 104 КК України). У згаданих випадках особі встановлюється іспитовий строк тривалістю відповідно від одного до трьох років (частина 3 статті 75 КК України) або у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільненого від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку (частина 1 статті 79 КК України). Ці строки, як уже відзначалося вище, є одним із заходів кримінальної відповідальності, а тому їх пом’якшення також створює матеріальну підставі для зворотної дії кримінального закону в часі. Разом з тим, частина 1 статті 5 КК України таку дію ускладнює, оскільки говорить, лише про осіб, які відбувають покарання, або відбули покарання, але мають судимість. Ясно, що аналізовані заходи кримінальної відповідальності не є покаранням, а особи, що їм піддані, хоч і мають протягом випробувальних строків судимість (пункти 1 і 2 статті 89 КК України), однак ця судимість не є результатом відбуття покарання, як про те говорить частина 1 статті 5 КК України.

вернуться

769

Уголовный кодекс Республики Болгария / Пер. с болг. Д.В. Милушев, А.И. Лукашов. Ред. кол. А.И. Лукашов и др.; Вступ. ст. Й.И. Айдаров. – Минск: Тесей, 2000. С. 15.

вернуться

770

Уголовный кодекс Китайской Народной Республики // Под ред. А.И. Коробеева. Пер. с китайского Д.В. Вичикова. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. С. 18-19.

вернуться

771

Новый Уголовный кодекс Франции. – М.: Юридический колледж МГУ, 1993. С. 6.

вернуться

772

Penal Law of Israel (626/1996): Unofficial English Translation // http://wings.buffalo.edu/law/bclc/israeli.htm

вернуться

773

Уголовный кодекс Испании / Пер. с исп. В.П. Зыряновой и Л.Г. Шнайдер. Под ред. и с предисл. Н.Ф. Кузнецовой и Ф.М. Решетникова. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1998. С. 11.

вернуться

774

Criminal Code of the Republic of Korea // http://www.dci.sppo.go.kr/laws/crimco_e.htm

вернуться

775

Див.: Уголовный кодекс Кыргызской Республики / Предисл. А.П. Стуканова и П.Ю. Константинова. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. С. 44.

вернуться

776

Уголовный закон Латвийской Республики / Адапт. пер. с латв., науч. ред. и вступ. ст. А.И. Лукашова и Э.А. Саркисовой. – Минск: Тесей, 1999. С. 25.

вернуться

777

Уголовный кодекс Республики Польша / Пер. с польск. Д.А Барилович. и др.; Адапт. пер. с польск. и науч. ред. Э.А. Саркисова, А.И. Лукашов; Под общ. ред. Н.Ф. Кузнецовой. – Минск: Тесей, 1998. С. 8.

вернуться

778

Уголовный кодекс Российской Федерации: принят Государственной Думой 24 мая 1996 г. // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1996. – № 25. – Ст. 2954.

вернуться

779

Уголовный кодекс Республики Узбекистан (с изменениями и дополнениями на 15 июля 2001 г.) / Вступ. ст. Р.Х. Рустамбаева, А.С. Якубова, З.Х. Гулямова. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. С. 59.