При цьому автор застерігає, що викладені в роботі міркування щодо названих питань є лише його власною концепцією їх бачення, яка не може розглядатися як єдино вірна і не має жодного офіційного статусу. Автор не претендує на повне вичерпання проблем обраної теми та на їх однозначне і остаточне розв’язання.
Основу монографії становить дисертаційне дослідження на тему “Зворотна дія кримінального закону в часі”, захищене автором 4 квітня 2002 року в спеціалізованій вченій раді Д 64.086.01 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. При цьому автор повністю усвідомлює, що поява спочатку дисертації, а потім і цієї монографії стали можливими лише за ініціативи, підтримки та допомоги його наукового керівника, вчителя у науці і наставника в житті доктора юридичних наук, члена-кореспондента Академії правових наук України професора Ю.В. Бауліна, якому адресує свою глибоку подяку.
Крім того, автор також щиро вдячний офіційним опонентам моїй дисертації – доктору юридичних наук професору А.О. Пінаєву та кандидату юридичних наук доценту П.П. Андрушку за висловлені ними зауваження та побажання, які дозволили значною мірою поліпшити зміст роботи перед публікацією. При доопрацюванні дисертації для даної публікації були також враховані зауваження та побажання, що містилися у відзиві провідної організації – кафедри кримінального права та кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка, у відзивах українських та зарубіжних криміналістів, що надійшли на автореферат, а також ті, що були висловлені членами спеціалізованої вченої ради під час захисту дисертації.
Автор також висловлює вдячність всьому колективові кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого на чолі з її завідувачем доктором юридичних наук, академіком НАН і АПрН України професором В.Я. Тацієм, за ту творчу, доброзичливу атмосферу, в якій мені пощастило працювати, і за ті цінні побажання, що були висловлені при підготовці даної публікації.
Розділ 1. Проблеми поняття кримінального закону
1.1. Визначення поняття кримінального закону
Проблема темпоральних властивостей кримінального закону є комплексною і багатогранною, однак відправним її моментом є, очевидно, визначеність у розумінні самого кримінального закону. Дійсно, чинність і дія кримінального закону в часі є лише його атрибутами, властивостями. Тому їх характеристики мають пряму логічну залежність з характеристиками самого кримінального закону. Аналіз наявних на сьогодні наукових досліджень підтверджує, що існує пряма залежність між розумінням дослідником поняття кримінального закону та визначенням ним питань чинності його в часі, а особливо – його зворотної дії в часі та її окремих характеристик. Нехтування таким зв’язком між поняттям закону та його темпоральними характеристиками може призвести не лише до не аргументованих висновків, а й до марних суперечок на цьому підґрунті. Правий був Вольтер, коли підкреслював, що перш ніж про щось сперечатися, необхідно встановити значення термінів, які використовуються сторонами, що сперечаються.
Дійсно, визначення понять у правових дослідженнях має відправне значення[20], і подальші міркування про чинність і дію кримінального закону можуть бути позбавлені всякої рації, коли відправне поняття – поняття кримінального закону – залишиться недостатньо зрозумілим. Справедливо підкреслюється, що поняття є не лише певним концентратом знань, підсумком пізнання на певному етапі, а й засобом для подальшого пізнання[21]. Саме тому уявляється за необхідне попереднє з’ясування поняття кримінального закону для подальшого дослідження питань його чинності та дії в часі.
Питання про поняття і ознаки закону[22], його місце і роль у правовій системі, його чинність, застосування, тлумачення тощо завжди були предметом дослідження не лише юристів, а й філософів, політологів, соціологів, інших вчених. “За багато століть вивчення закону, – зазначає М.М. Марченко, – накопичена величезна сума знань про нього, вироблене певне уявлення про це явище, склався досить визначений стереотип. Але разом з тим залишилося велике поле діяльності для сучасних і майбутніх дослідників, залишилася велика кількість до кінця не відомих його сторін”[23].
20
22
“Поняття “закон” – відзначає І.О. Ісаєв – надто багатоаспектне, щоб віднести його до якої-небудь окремої сфери людського світопізнання. Цим поняттям оперують теологи, філософи, природознавці і, звичайно, правознавці. Нормативність, закладена у ньому, настільки універсальна, що може бути викладена при побудові майже будь-якої наукової парадигми” (
23
Теория государства и права: Курс лекций /