[182], аж повітря здригнулося від їхнього крику, помчали незліченні племена мурахоників, мурахоїв, мурахудів і мурахократів, мов потік на рівнині, омитій Скамандром[183], і двигтіла земля страхітливо, як ступали вони. І постав серед них великий Мурахан, очима і обличчям подібний до Зевса, що шле свої блискавки, статурою до Ареса, а широкими грудьми до Рональда Рейгана. За диван, звелів Андрес, схопив Моніку за шию й потяг без дальших пояснень у назване вище місце. Сюди (повторення цієї процедури з Ґладіс і Сусанною), не ворушіться, а ти, войовнице, скажи мені, де є пістолет, бо я, хоч і п’яний, пройшов свого часу всі етапи у Федеральному тирі, авжеж. Спитай Маркоса, підказала Сусанна, що не виходила за межі своєї компетенції. Тримай, крикнув Маркос, що почув невідомо як, і в руці Андреса холодна й мила штучка, яку приємно стиснути і яка мало-помалу нагрівається. Здалеку лунає сирена, не варто було завдавати собі клопоту й телефонувати, коли почалася така стрілянина, комісар Пілоден не був Бетховеном, а три тюремні автомобілі та інше поважне знаряддя стояли за двісті метрів від вілли ще тоді, коли найзвитяжніші мурахофони, родом з Евбеї, Халкідікі, Еритреї, багатої на виноград Істіеї, морського Коринфа і високої цитаделі Діона, палали бажанням проткнути своїми ясеновими списами ворожі обладунки. Разом з ними сунули орди мурахотлустів і мурахонімів, а ще й мурахофілів, жителів Аспледону та Оркомену в Мінії, під проводом шульги Малерби і брата його, вправного на обидві руки, синів Немесіо Яньєса, що заскочив одного разу діву невинну Астойку Асейду, яка й привела їх на світ у домі Актора, і хтозна, що там ще далі. Треба зачекати, стримував Пілоден, три постріли — поки що небагато, потрібна добре зварена юшка, наказ згори. Отож Люсьєн Верней тієї миті, коли розчахлися двері, просто в груди, і поліг мурахократ на землю, ставши килимком для двох мурахоїв, які розтоптали його, і це було останньою подією і в його, і в їхньому житті, бо Люсьєн Верней бах-бах, другий мурахой, падаючи, бах, Люсьєн Верней поволі згинався, тим часом Маркос та Ередіа майже водночас бах, Ередіа і Маркос зачинили двері й дивилися на Люсьєна Вернея на підлозі, кляті двері, бурчав Люсьєн Верней, поставте спереду шафу, Моніка шукала чогось, пусте, дбай про інших, кров текла поміж пальців Моніки, Андрес і Сусанна допомагали їй підняти Люсьєна й покласти на диван, Ґладіс із непотрібною хусточкою, гикання, два постріли поспіль у північне вікно, Ередіа пригнувся, бах-бах-бах-бах, і тієї самої миті з-поза кедрів усі, хто жив в околицях Егіона, і великого Еліке, і в усьому тамтешньому краї, на чолі з Мураханом в обладунку з пишної бронзи і славетним своїми звитягами ринули тлумом єдиним до вікон, Патрісіо поклав на землю першого, голомозого мурахонудиста, нездоланний порив до дверей, зіткнулися груди в груди Маркос і himself[184] Мурахан, надто inflghting[185], щоб пустити свинець, а Ґомес із пустою обоймою шукав простору, щоб бити руків’ям, Андрес кинувся поміж Маркосом і Мураханом і дістав від другого з названих вище удар у самісіньку пику, що вернув його до джерел походження видів, сирена в саду і свистки, Іхіньйо відступає з пістолетом у руці, кажучи Маркосу: віддай його або я тебе вб’ю, і Маркос бачить свій пістолет у руках мурахократа, що приклеївся до Іхіньйо, Маркос збагнув одразу, застиг і зів’яв, немов уві сні, перед дверима, куди пхалися мурахи, повільно поклав руки в кишені, сказав: ідіть і шукайте, якщо стане вам духу, бачив, як пістолет Іхіньйо піднімається йому до очей, думав, чи Людмила просидить нагорі досить довго, поки прибуде поліція, а чи, як і завжди безумна, полячка збіжить униз у самому розпалі подій, пауза, немов технічний збій під час демонстрації фільму, не стріляйте, доне Іхіньйо, вас побачать, постріл, фари в саду, і сльозогінна граната, вже геть непотрібна, розривається коло ніг Патрісіо, всім руки вгору. Неможливо й далі дотримуватися класичних описів, думав той, ти знаєш, посередині сходів, це неправда, цього не сталося, хай там що, а не сталося, а якщо й сталося, то не так, надто легко спиратися на класиків і стверджувати, мовляв, ти розповідаєш про те, що попри всю невірогідність таки сталося, розповідати про неможливе, яке ще відбувається, неможливе, про яке годі не думати, що це затримка фільму, і в залі от-от засвистять, ця пауза трьох армій перед фіналом може бути і його власною паузою на сходах, його сумнозвісною нездатністю до одночасності, ба навіть послідовності, коли події розгортаються занадто швидко, скажімо, вузол Маркос — Мурахан — Ґомес — Андрес, у якому застигли і до, і тепер, Іхіньйо відступає з пістолетом у руці, каже Маркосу: віддай його негайно або вб’ю тебе, і водночас Сусанна, діагональна тінь Сусанни ковзнула аж до Патрісіо, закутаного димом від гранати, схопила його за плечі, таж треба таки наважитись на що-небудь, задля Люсьєна Вернея, простертого на дивані, Моніка перев’язує йому плече (але як серед пострілів і за зникущий проміжок часу могла з’явитися пов’язка, що насправді була рушником, але однаково?) Ой, ні, нехай йому грець, думав той, ти знаєш, посередині сходів, цього не могло статися отак і отут, цього вечора і в цій країні з цими людьми, оце й усе. А Оскар, де зникли Оскар і Ґладіс? Високий і енергійний, майже усміхнений, комісар французької поліції постав у дверях: адже можна безтурботно всміхатися під захистом двох кулеметів, ніхто не ворушись, для Андреса то була неоціненна нагода шугнути в залишки пітьми, звідусіль уже рясно світили прожектори, а потім метнутися в бік того, ти знаєш, що й далі перебував на сходах, чи то сідаючи, чи то падаючи, Андрес мало не пробіг йому по голові й притьмом дістався майданчика, звідки Людмила, виконавши своє завдання, летіла вниз, він зловив її вже в повітрі й підвів до вікна, не ворушися, Людлюд, це вже нічого не дасть, ось побачиш, вони й самі прийдуть нас шукати. Маркос,
вернуться
Каїстр — річка в Малій Азії, що впадає в Егейське море.
вернуться
Скамандр (нині Мендерессу) — річка, що бере свій початок у горах Малої Азії, протікає по долині Троади і впадає в Егейське море поблизу Геллеспонту.