— «9 липня під час виконання національного гімну на другому вечірньому сеансі в кінотеатрі на вулиці Свіпача, 378, Лопес не підводився з місця, а коли до нього звернувся розпорядник, відповів, мовляв, не вставав, бо має англійське громадянство, а якби знав, що це злочин, пішов би до вбиральні». Далі йде кілька нудних абзаців про спершу виправдання, а потім перегляд справи, згодом з’явився й прокурор, що між іншим заявив: «Не маю сумніву, що Лопес почув перші акорди національного гімну, але й далі сидів, навмисне і з повним усвідомленням, що він чинить усупереч традиції й давно усталеному звичаю, який утвердився завдяки спонтанному патріотичному вшануванню цього національного символу. Одразу зазначу, що він пускав повз вуха нагадування, що треба підвестися, хоча це дало б йому змогу уникнути звинувачень, натомість вийшов із зали і, спричинивши обурення, заявив, що краще пішов би до вбиральні».
— Можливо, він прийшов слухати брязкіт кайданів, які розбиваються (в тексті гімну), — пояснив Патрісіо, — саме отак ми й жартували в четвертому класі, і тому дуже добре, що ти додаєш це повідомлення до лектури Мануеля, а я водночас уникну ядучих докорів того, ти знаєш. (А він сим часом, заглибившись у Парацельса, аж ніяк не нудився).
* * *
Скільки всього чинять задля жарту або того, що вважають за жарт, і потім раптом знизу зринає щось інше, відбувається немов підступне повернення жарту, або гри слів, або марного вчинку, зіперте на те, що вже не є жартом, на цоколь життя, щоб видавати звідти лицемірні накази, змінювати рухи, псувати звичаї, в усякому разі задля жарту Оскар послав Маркосу вирізку про бунт дівчат у Ла-Платі на якийсь час, а потім забув про неї, бо готування контейнерів у квартирі Ґладіс — операція повільна й делікатна, бо Ґладіс раптом припиняла оббивати контейнери, щоб зробити плям-плям Оскарові, що бурхливо повертав їй борг, а потім вони милися в душі, пили, слухали новини і спускалися вниз поїсти, але спогад про бунт знову зринав на поверхню, образи, що виникли після простого прочитання статті, застигали, наче образи сновидь, які відмовлялися зникати, незважаючи на протести здорового глузду. Ґладіс, що теж прочитала вирізку, дотримувалася логічнішого погляду на речі, ніж Оскар це великі друзі, а його алюзії видавалися їй утомою або нервозністю, вона відвертала його від теми легеньким психічним поштовхом, Оскар сміявся й ховав ще одну пачку доларів, made by Old Collins, у подвійні стіни контейнера, заварював шви, ходив пестити бірюзового пінгвіна, що від учорашнього вечора розкошував у їхній ванні, енергійними помахами крил брав участь у їхній вовтузні й пожирав кожного запропонованого мерлана[81]. Королівські броненосці мали прибути цього вечора з Чако, і їх треба було довезти до буенос-айреського аеропорту Есейса на одинадцяту годину ранку, останньої хвилини виникла паніка, бо внаслідок функціональної ревізії використання часу були змінені чергування стюардес і керівник авіаруху зателефонував Ґладіс, що вона має летіти з нічним рейсом до Нью-Йорка, проте Ґладіс, неперевершена в драматично-астрологічній сфері, — адже кожен має свої передчуття, — Отейсо, я не міняю літака, зверніться наразі до Маріалін, я знаю, знаю, може, по-вашому й дурниці, але зробіть мені ласку, я вже не раз казала вам, що без попереднього повідомлення за п’ять днів я не вийду з дому, гаразд, на щастя, Лола безперечно погодиться, їй однаково, вона мені казала, а тим часом Оскар у ванні пестив пінгвіна, щоб той не видав пискливого крику, телефонно тривожного чому місяць повний? для легковажного Отейси, що за п'ять хвилин залагодив справу, щоб не завдати прикрощів Ґладіс. Усі зітхнули, а о дев’ятій прибув Фелісіано з королівськими броненосцями і новинами з півночі, не такими поганими, як звичайно; і ось тепер на місці 234Б, підвішеному десь на висоті десяти тисяч метрів десь над Атлантикою і притуленому в хвості «Боїнга» в тій завжди трохи плутаній зоні, де є кошики, помаранчевий сік, ватерклозети, паперові скляночки, пляшечки віскі, стюардеси, що торгують парфумами та сигаретами, а також більш-менш вільний простір між шафами з тацями і останнім рядом сидінь, і тому контейнери стояли між місцем Оскара і шафою з лівого борту, а Ґладіс підходила щомиті й позирала на територію Оскара, науково захищену авторитарною манерою, в якій він керував операцією завантаження контейнерів і провадив першу інспекцію броненосців і бірюзового пінгвіна. Вже кілька дам скористалися нагодою засвідчити свій захват, побачивши пінгвіна, якого Оскар діставав щопівгодини з контейнера, щоб дати йому раціон з мерлана й підтримати в таку критичну мить його життя; отже, Оскар розважався, пускаючи пінгвіна в салон