* * *
— Ми марнуємо час на прийняття цих заморських нікчем, — обурювався Патрісіо, застрявши о сьомій годині вечора в автомобільній тисняві Севастопольського бульвару, — і, звичайно, Ередіа має приземлитись у Бурже, це смерть на три дії.
— Кому ти розказуєш, колего? — підтримав його Ґомес. — Таж я спокійнісінько упорядковував свою колекцію габонських марок, аж тут телефонує Маркос. А втім, якщо запалиш світло, я прочитаю тобі новини, і тоді в тебе зникне оця напруга, через яку ти скидаєшся на труп.
— Слухай, я не люблю їздити з увімкненим світлом, ми будемо схожі на педерастів, що влаштували собі весілля, надто ти у своєму блакитному жилеті, треба бути панамцем, присягаюся. Гаразд, гаразд, Há тобі, я запалюю світло.
— Ви, молодь, — заговорив Ґомес, що мав двадцять три роки, — гадаєте, ніби, ходячи в сорочці та пуловері, ви допомагаєте руйнувати суспільство. Гаразд, що там за новини?
— Розповідай, поки я зрізатиму по цій вуличці, тут, здається, менше машин. Слухай, це в Ла-Калері?
Ґомес замолов якомога швидше:
— «АРГЕНТИНА. ҐЕРИЛЬЄРО ОКУПУВАЛИ МІСТЕЧКО З ДЕСЯТЬМА ТИСЯЧАМИ ЖИТЕЛІВ НЕПОДАЛІК ВІД КОРДОВИ. Кільканадцять ґерильєро, приїхавши на п’ятьох машинах, окупували у вівторок Ла-Калеру, містечко з десятьма тисячами жителів за двадцять п’ять кілометрів від Кордови. Поділившись на групи, які спілкувалися між собою з допомогою портативних радіоприймачів, і діючи, за словами свідків, з великою холоднокровністю, напасники захопили телефонну станцію, пошту і телеграф, муніципалітет і, подолавши опір гвардії, комісаріат». Ого, — мовив Патрісіо, — розумієш, які новини ми перекажемо Ередіа, він у хмарах витатиме від щастя. «Вони вдерлися в банк, украли десять мільйонів песо» (двадцять п’ять тисяч доларів, Боже милий, як тяжко буде старому Колінзу думати, що ці гроші справжні, й зауваж мимохідь, як це збігається з пінгвіном і броненосцями, якщо й далі отак піде, ми станемо мільйонерами), дай я дочитаю, хай йому грець, «щоб фінансувати витрати революції і вгамувати голод робітників на автомобільному заводі в Кордові. Робітники там страйкують від початку червня. Ця смілива операція нагадує напад 8 жовтня минулого року, коли тупамарос зайняли уругвайське містечко Пандо».
Не виникало сумніву, що це була головна новина для Ередіа, шкода, що її не можна було переказати одразу, бо, коли вони помітили його на паспортному контролі, він розмовляв із високим худим чолов’ягою, мабуть, ще одним бразильцем. Ередіа привітав їх здалеку, махаючи руками з портфелем і пляшкою віскі, маневр, досить корисний, щоб нишком підморгнути їм, Патрісіо й Ґомес належним чином зареєстрували ту вказівку і найприродніше привітали подорожнього обіймами й вигуками, які не мали означати абсолютно нічого, й потім Ередіа представив їм сеньйора Фортунато, той був його ефемерним сусідом під час перельоту й запевняв, що цілком щасливий. Саме з цієї причини Ґомес став на місце Фортунато, коли вони пішли за багажем, і Ередіа кутиком вуст сповістив Патрісіо, що слухав кожною волосинкою, мовляв, будьте пильні, це мураха, поясню потім. Фортунато припало до вподоби, що друзі вирішили лишити валізи коло пункту видачі й вийшли пропустити чарчину: адже Ередіа мав пробути в Парижі лише кілька годин, цей начебто співвітчизник уже розповів йому про свою давню дружбу з Ґомесом і Патрісіо,