Хоча Джоні не могла кинути все. Їй треба було поговорити з поліцією стосовно Джоеля. Перш ніж вони дізнаються про Пері і спрямують свою уваги на нього.
Я раділа тому, що Гебріел і я обмінялися номерами телефонів для роботи. Я прослизнула своєю рукою під стіл і почала набирати йому повідомлення.
СКАЖИ КОПАМ ПРИБУТИ ДО МОГО ДОМУ. НЕГАЙНО!
Мама запропонувала Джоні склянку води, яку та проковтнула за хвилину. Я затримувала її трошки довшим і приємнішим видінням, яке стосувалося намиста.
- Я бачу тебе і Вікі. Ви одягнені однаково, в білі сорочки і чорні краватки-метелики. Ви шепочете і смієтеся.
- Ми офіціантки, - сказала Джоні, й досі використовуючи теперішній час для своєї загиблої подруги. - Ми працюємо на модних вечірках та тому подібному в місті. Платять непогано, до того ж ми добре проводимо час.
Здавалося Джоні була задоволена чути такі спогади, але виглядала й досі неспокійною. Вона підвелася щоб йти.
- Повертайся знову, якщо захочеш інше читання, або якщо тобі треба буде просто поговорити, - сказала мама, проводжаючи її до фойє.
А потім відчинилися двері і Ентоні та Гебріел Тоскано увійшли в двері. Темні очі Гебріела були сповнені занепокоєнням, і я зрозуміла, що моє повідомлення було занадто туманним. Він напевно подумав, що я потребую допомоги.
І він рвонув сюди сам, а не прислав когось.
Я змусила не думати себе про це, або як гаряче він виглядав у цю мить, і зосередилася на головному - на Джоні.
- Детектив Тоскано, - сказала я до батька Габірела. - Дякую, що прийшли.
Джоні зробила гігантський крок назад.
- Джоні тут, - сказала я до Гебріела, - щойно закінчила читання. Вона була найкращою подругою Вікторії Хаппел. Вона хотіла аби я зателефонувала Вам, і вона могла розповісти те, що вона знає. Особливо про колишнього хлопця Вікторії.
Джоні втупилась на мене, явно у люті, через те, що я обдурила її. Я почувалася трошки винуватою. Але вона зрадила свою найкращу подругу. Принаймні, це вона могла зробити. Повідомити важливу інформацію поліції займе декілька хвилин. Потім Пері буде очищеним і все на цьому закінчиться. Джоні теж зрадіє, що я змусила її робити правильні речі.
Детектив Тоскано м'ягко взяв Джоні за руку.
- Ми швиденько поговоримо у дільниці, і тоді Ви підете у своїх справах.
- Ага, звичайно, - пробурмотіла вона.
Перш ніж вони пішли Гебріел обернувся до мене.
- Ти можеш зі мною пообідати в "Смакоті" через годину? Я поговорити про деякі речі.
- Немає проблем, - відповіла я, дивуючи, що то за "речі", і сподіваючись, що то не стосується Пері.
Мама зачинила двері після того, як вони пішли, і опустилася на диван, важко зітхнувши.
- Я ж правильно зробила, що покликала Гебріела і його батька сюди, так? - запитала я. - Я маю на увазі, Джоні не збиралася розкривати усе те, що вона знала. Вона збиралася зникнути, тому що дуже егоїстична для того, щоб приділити час.
- Вона збиралася зникнути, - сказала мама киваючи. - Безумовно вона не хоче вплутуватися в розслідування. Вона не хоче розмовляти з поліцією. Безумовно вона не хоче розповідати їм про Джоела, але не через те що вона егоїстка.
- Тоді ж чому?
- Тому що вона боїться.
Глава 10
Першим, що я зробила, коли зайшла в "Смакоту", це просканувала місце на предмет знаходження злих офіціанток, але дякувати Богу Дешева Хвойдочка не працювала. Я знайшла Гебріела на його звичайному місці. Його очі спершу засяяли, коли він побачив мене, а потім він знову змусив себе нахмуритись. Я сіла навпроти нього.
- Про що ти хотів поговорити зі мною?
Цього разу він нахмурився щиро.
- Ніякого "привіт" або "як пройшов твій день"?
Я зрозуміла, що він хотів пропустити цю недовгу розмову, адже, вочевидь, не міг витримати мене. Я знизала плечима і взяла меню.
Після декількох хвилин мовчання Гебріел прочистив горло.
- Вчора в офісі мера я помітив, що ти знайома з його сином, Джастіном. Ви двоє близькі?
- Ні.
Я точно не збиралась розповідати цю історію Гебріелу.
- У вас є історія?
Що це було? Спершу він поводив себе так, ніби зацікавився мною. Потім дізнався, що я екстрасенс і ставився до мене, як до злочинця. Тепер же ревнував до Джастіна. Непослідовні почуття? Я опустила меню.
- Чому твій батько не захотів працювати зі мною над справою? Чому він змусив тебе? І чому ти так не любиш екстрасенсів?
Він стиснув губи.
- Це особисте.
- Так само, як і моя історія з Джастіном.
Я знову підняла меню.
Ми сиділи в тиші, поки офіціантка не взяла замовлення, закривши обличчя меню. Я дістала телефон з кишені шортів і написала Пері. Де він був? Не те щоб я була невдоволена роботою - те читання дало нам найбільшу зачіпку. Але на Пері не було схоже так підставити маму, не сказавши і слова.
Особливо враховуючи те, що відбувалось з ним.
Офіціантка принесла наші напої і я зробила великий ковток своєї содової.
- Як там справи з Джоні? - спитала я через мить.- Вона розповіла твоєму батьку про Джоела, хлопця?
- Так, він тепер головний підозрюваний. Як тільки його знайдуть, йому поставлять запитання.
Я повинна була сказати очевидне.
- Ти маєш подякувати мені та моїй мамі за те, що поговорив з нею. Джоні вже збиралась тікати. Вона не хоче брати в цьому участі.
Він потер підборіддя.
- Я думав про це. Ти б подумала, що кращий друг, особливо з почуттям вини, захотів би допомогти.
Я збовтала напій соломинкою, кубики льоду дзвякнули об скло.
- Мама сказала, що Джоні боїться Джоела.
- Вона сказала це твоїй мамі?
Сказала? Не зовсім те слово, яке б я використала, але якщо ми хотіли провести обід без сварок, я не збиралась казати йому, що мама вловила це з думок Джоні. Дякувати Богу я була врятована прибуттям нашої їжі. Гебріел вкусив свій сендвіч, а я полила соусом з маленької пластикової чашки свій салат і продовжила розмову.
- Що ще нового в справі?
Він зробив паузу на хвильку, дожовуючи.
- Виявилось, що в "Смакоті" є камера спостереження, розміщена в кутку будівлі напроти автостоянки.
Я майже вдавилась власним салатом. Ця плівка показала б Пері, який йшов поряд з Вікторією.
- Правда?
- Вони встановили її роки тому, коли мали проблему з неправомірним використанням сміттєвого бачка. І ніколи не оновлювали її. Вона доісторична. Вони все ще використовують відеокасети. - Він похитав головою на таку лажу з технологічним оновленням. - Менеджер міняє плівку кожен день і зберігає її протягом місяця. Звичайно в них немає плівки з тієї ночі. І, враховуючи що офіс не замикається, не захищається і неприбраний, вони навіть не знають чи її викрали, чи просто не туди поклали.
- Це дуже погано, - сказала я мляво.
Він кивнув, знову жуючи.
- Але ми дізнались, хто був у кімнаті над жертвою. Колись чула про хлопця на ім'я Вільям Ровлінсон?
- Біллі?
Чому я не здивувалась? Я поклала свою виделку. Я не думала про Біллі з того моменту, як ми зустрілись біля магазину, але саме ім'я цього придурка позбавляло мене апетиту.
Гебріел кивнув.
- Я вирішив, що ти знаєш його. Менеджер мотелю сказав, що він місцевий і забіяка.
- Біллі і його кращий друг - ідіоти. Я здивована, що вони змогли закінчити школу цього року. Що ще сказав менеджер про нього?
- Він зняв цю кімнату на ціле літо і нещодавно почав працювати як робочий персонал в мотелі.
- Рада чути, що він хоча б не паразитує на своїх батьках. Думала він буде жити вдома до сорока років.
- Ти його не любиш.
Я знов побовтала соломинкою.
- Давай не будемо про це. Я не шокована тим, що він продірявив підлогу, щоб дивитись за тим, що відбувається в ліжку знизу.