Він м'яко взяв мене за підборіддя, змушуючи подивитись йому в очі.
- Ти можеш врятувати життя, Клер.
Я відсторонилась від його дотику. Маю визнати, мене зацікавила справа. Відчуття обов'язку проникало в мене, коли я думала про Вікторію. Якщо мій дар хоч якоюсь мірою допоможе знайти вбивцю дівчини, я повинна хоча б спробувати.
- Добре. Що я повинна зробити?
Він зітхнув з полегшенням.
- Звичайно ти не можеш працювати офіційно з поліцією. Новий детектив не вірить у екстрасенсорні штуки і не хотів працювати з тобою навіть не на пряму, але мій батько наполіг. Вони зійшлись на компромісі. Ти будеш працювати з тимчасовим літнім працівником.
Я насторожила вуха.
- З ким?
- Сином нового детектива. Його звати Гебріел Тоскано.
Я відчула, як з мене вийшов дух.
- Коли мені починати?
- Приходь в офіс мого батька завтра о дев'ятій ранку. - Джастін відкрив двері, щоб піти, але зупинився. - Ще одне. Будь обережна. Я чув, що син Тоскано має не дуже легкий характер.
Я посміхнулась.
- Я - велика дівчинка.
Глава 6
Пері лежав на дивані з відкритою новелою у нього на грудях. Я схопила книжку і стукнула його по голові нею.
- Ау!
- Радій, що ти читаєш паперову книгу.
- За що це було? - спитав він, сідаючи.
- Чому ти не попередив мене, що клієнт, який на мене чекає, це Джастін?
Він посміхнувся.
- Мабуть тому, що ти була надто зайнята, висміюючи мою нову подружку.
Мама зайшла в кімнату, стискаючи свої мокрі кучері в руках.
- Джастін поговорив зі мною, коли йшов. Його батько велів оплатити всі втрачені замовлення за час твоєї роботи з поліцією. - Вона засумнівалась. - Ти впевнена, що хочеш робити це?
Я підняла підборіддя і розправила плечі.
- Так, це буде правильним вчинком. І, якщо на чистоту, то дуже добре буде використати мій дар на щось більше, ніж залякування туристів. Без образ.
Мама взяла мене за руку.
- Якщо ти хочеш зробити це, то я не проти. Джастін завірив мене, що про тебе потурбуються і не наражатимуть на небезпеку. Він такий милий хлопчик.
- Милий? - я задихнулась. - Він зрадив мені!
- Одного разу, - сказав Пері. - Лише одна помилка.
- Я не хочу знову говорити про це.
Я повернулась, щоб піти. Мама стала мені на дорозі. Вона взяла мене за руку і потягнулась до руки Пері.
- Давайте, плоди мого чрева. Ми йдемо на прогулянку.
- Куди? - проскиглив Пері.
- Вниз по вулиці. Візьмемо щось поїсти на обід.
Я крутнула пальцем на неї.
- Ти хочеш оцінити її, так?
- Про що ти говориш? - солодко відповіла мама.
- Мадам Маслов. Ти хочеш пошпигувати за нею.
Вона підняла руки вгору.
- Добре. Зі звинуваченнями згідна. То ви йдете?
Ми з Пері обмінялись поглядами.
- Нізащо не пропустимо, - сказав він, всміхаючись.
Першим, що відчувається, коли ви приїжджаєте на набережну є цей класичний аромат: суміш солоної води, сонячного проміння, солодкої вати і шматочків піци Монті. Алея Істпорта розтягується на три блоки і включає одну аркаду, два бари і купу магазинів та ресторанів. Для дітей є лише стара карусель і черга туди завжди велика.
Сьогодні, коли сонце повільно ховалось за горизонтом, набережна шуміла. Натовп гуляв по крамницям і кафе, тут також було декілька людей на роликах та велосипедистів, а також два вуличних артиста. Це було не притаманно для вечора понеділка - всі відпочивальники вже повинні були роз'їхатись по домам. Але це був тиждень Четвертого липня, що зробило відпочинок продовженим, і бізнес на набережній процвітав.
Включаючи Мадам Маслов.
На вхідному великому склі висіла неонова рожева табличка, що писала: " Послуги екстрасенса". Лінія людей вишикувалась від дверей, чекаючи, щоб зайти. Я заглянула у вікно, але побачила лише довгі червоні штори. Так звані читання Мадам Маслов, мабуть, відбувались за ними.
Пері сидів на лавочці, зайнятий блакитною солодкою ватою, і спостерігав за дівчатами, що проходили повз. Мама ходила туди-сюди перед магазином. Вдома на мене чекав фільм жахів, але тепер я відчувала, що ніч пройде повз.
- Гаразд, ми прийшли, ми побачили, що ще ти хочеш? - спитала я маму, піднявши руки. - Її бізнес добре йде. Ми не можемо змагатись з таким розміщенням. Наші купони великої ролі не зіграють. Але це все, що ми можемо зробити. Давай припинимо переслідування і підемо додому.
Заламуючи руки, мама зупинилась. Я сподівалась, що вона думає так само і ми підемо додому. А потім двері до Маслов відчинились і виглянуло знайоме обличчя. Це був Стівен Клейворт - єдина дитина безмежно багатих Сесіль і Далласа Клейвортів. Коли більшість хлопців його віку носили футболки та шльопанці, його більше цікавили етикетки, ніж комфорт. З голови до ніг він був вбраний у модний, ексклюзивний, рівня Ральфа Лорена одяг - від сорочки до підошви сандалів.
Стівен був не найбільшим моїм фаном і я не винила його за це. Він випустився разом з Пері цього року, але ледь не втрапив в халепу через мене. Вони з Пері побились через якусь дівчину. І, хоча Пері казав мені не втручатись і я урочисто пообіцяла використовувати свою силу лише на добро... я могла або не могла натякнули вчителю, що Стівен шахрував на іспитах. Гаразд, натякнула. Але він це заслужив, за те, що зв'язався з моїм братом. Олівець, що впав, приніс мені видіння, і знадобились великі пожертви від Далласа Клейворта, що зберегти місце Стівена в школі з Ліги плюща, в яку він їхав восени.
Клейворти володіють половиною Істпорта і можуть відслідкувати свій рід до пілігримів. Даллас Клейворт, місцевий золотий хлопець, вважався аристократією Істпорта і брав участь у виборах мера проти Гаррі Спелмана. Батько Далласа Клейворта був мером в молодості і використав це, як сходинку до посади в Конгресі. Думаю, це було також планом Далласа. І, зрештою, Стівена. Мабуть добре, коли твоє життя сплановане.
Незважаючи на те, як добре справлявся батько Джастіна з посадою мера, деякі люди вважали, що він не заслуговує цього. Він не народився і не виріс в Істпорті. Був не з відомої і заможної родини. В нього не було правового ступеню, як в Далласа. Перед тим як стати мером, він був шкільним вчителем. Але він був добрим хлопаком, який любив місто і не хотів використовувати посаду для подальшого злету. Пан Спелман завжди був добрим до мене, коли ми з Джастіном зустрічались.
Це смішно. Якби ми з Джастіном все ще були разом, я би, мабуть допомагала з плакатами, клеїла наклейки на бампер. Але натомість я переслідувала нового екстрасенса в місті і ось-ось повинна була здибатись з малим Клейвортом.
- Оцінюєш суперника? - посміхнувся Стівен.
Я схрестила руки і подивилась в іншу сторону, але він підійшов до мене і продовжив говорити.
- Знаєш, Мадам Маслов бачить майбутнє. Це те, чого ти не можеш, Клер.
- Ніхто не бачить майбутнього, - сказала мама, підійшовши до мене. - Ми маємо не обмежену волю і майбутнє постійно змінюється, відповідно до рішень, які ми приймаємо кожну мить. Ти повинен знати це, Стівен.
Він розширив очі, дивлячись на маму, а потім знову перевів на мене.
- Мадам Маслов сказала мені дещо про майбутнє. Хочеш дізнатись що?
- Звичайно, Стівен,- сказала я, сміючись з нього.
- Вона сказала, що читачка думок принесе мені проблем. Я сказав, що ти вже зробила це, але вона відповіла, що ти ще не закінчила зі мною. Що ти думаєш про це?
Я знизала плечима і засунула руки в кишені.
- Думаю, це дурня собача.
- А знаєш, що я думаю є дурнею собачою? - спитав він, підвищуюючи голос. - Це те, що мер Гаррі Спелмен дає місту занепадати.
О ні, знову починається. Помпезні балачки. Пері закотив очі, а я голосно зітхнула. Я могла б вдома дивитись на зомбі по телику.
Люди, що проходили, сповільнили свій рух, а деякі і повністю зупинились, коли руки Стівена піднялись вгору і його монолог продовжився.