— Та нічого, — відповів Мануель.
— Я вже застарий, — пояснив Суріто.
— Я просто спитав, — сказав Мануель.
— Завтра вечірній виступ?
— Ага. Я подумав, що дам раду, якщо матиму бодай одного доброго пікадора.
— Скільки тобі заплатять?
— Триста песет.
— Мені, пікадору, і то більше платять.
— Знаю, — сказав Мануель. — Я не мав тебе про таке просити.
— Навіщо ти далі цим займаєшся? — запитав Суріто. — Чому не відріжеш свою кіску, Маноло?
— Не знаю, — відповів Мануель.
— Тобі майже стільки ж, як мені, — сказав Суріто.
— Не знаю, — повторив Мануель. — Я мушу виступати. Хочу зробити так, щоб мати рівні шанси, ото й усе. Я не можу покинути тої справи, Маносе.
— Можеш.
— Не можу. Я вже намагався триматися від неї подалі.
— Я знаю, як тобі. Але так не годиться. Ти мусиш покинути цю справу й більше не виступати.
— Не можу. Крім того, останнім часом мені непогано вдається.
Суріто глянув на його лице.
— Ти був у шпиталі.
— Але все йшло добре, поки я не поранився.
Суріто промовчав. Він перелив коньяк із блюдечка до своєї чарки.
— Газети писали, що ніколи не бачили кращої фаени, — сказав Мануель.
Суріто подивився на нього.
— Ти ж знаєш, що коли все гаразд, я добре виступаю, — промовив Мануель.
— Ти застарий, — відповів пікадор.
— Неправда, — заперечив Мануель. — Ти на десять років старший за мене.
— Зі мною зовсім інша справа.
— Ніякий я не застарий, — наполягав Мануель.
Вони обоє замовкли — Мануель розглядав пікадорове обличчя.
— Усе йшло добре, поки я не поранився, — повторив він. — Шкода, що ти не бачив того виступу, — додав докірливо.
— Мені не хочеться дивитись твої виступи, — відповів Суріто. — Я починаю хвилюватись.
— Останнім часом ти не бачив, як я виступаю.
— Я на тебе й так надивився.
Суріто глянув на Мануеля, уникаючи його погляду.
— Зав’язуй із тою справою, Маноло.
— Не можу, — відповів Мануель. — Кажу тобі: тепер у мене все чудово.
Суріто нахилився уперед, спираючись руками на стіл.
— Послухай. Я попрацюю з тобою завтра, але якщо ти не даси ради, то покинеш ту справу. Домовились? Обіцяєш?
— Добре.
Суріто з полегшенням відхилився на спинку крісла.
— Пора кидати, — сказав він. — Досить клеїти дурня. Відріж кіску — і по всьому.
— Мені не доведеться кидати, — відповів Мануель. — Сам побачиш. Я маю що показати.
Суріто підвівся. Він втомився сперечатись.
— Ти мусиш кинути, — сказав він. — Я сам відріжу твою кіску.
— Не відріжеш, — заперечив Мануель. — Не буде за що.
Суріто гукнув кельнера.
— Пішли, — мовив Суріто. — Ходімо до мене.
Мануель сягнув рукою під крісло, аби дістати валізу. Він радів. Знав, що Суріто погодиться виступити разом із ним. Суріто — найкращий пікадор з усіх. Тепер усе буде просто.
— Пішли до мене, пообідаємо, — сказав Суріто.
Мануель стояв у дворі стайні й чекав, поки закінчиться клоунада. Суріто стояв поруч. Там, де вони чекали, було темно. Високі двері, що вели до арени, були зачинені. З-понад них долинув сміх, а тоді — ще один вибух сміху. Потім запала тиша. Мануелеві подобався запах стаєнь у дворі. Приємно було відчувати його у темряві. З арени знову почувся гуркіт сміху, а тоді оплески — ще раз і ще, без кінця.
— Бачив колись тих клоунів? — запитав Суріто. Його кремезна постать невиразно вимальовувалась у темряві поряд із Мануелем.
— Ні, — відповів Мануель.
— Кумедні хлопці, — сказав Суріто. Він усміхнувся сам до себе у пітьмі.
Високі, щільно допасовані, подвійні двері до арени прочинилися навстіж, і за ними у яскравому світлі дугових ліхтарів Мануель побачив арену, довкола якої здіймався темний амфітеатр; краєм арени бігли, кланяючись, двійко чоловіків, перебраних на жебраків, а за ними третій в готельній лівреї, який раз у раз нахилявся й піднімав капелюхи та ціпки, кинуті на пісок, і жбурляв їх назад у темряву.
У дворі загорілося світло.
— Іду чогось вип’ю, поки ти позбираєш хлопців, — сказав Суріто.
Позаду них зателенькали дзвоники мулів, яких вели на арену витягнути вбитого бика.
Учасники квадрильї, які спостерігали за виступом клоунів з проходу між бар’єром і рядами, повернулися і, теревенячи, зупинилися під ліхтарем у дворі. До Мануеля підійшов, усміхаючись, вродливий хлопець у сріблясто-помаранчевому костюмі.