У глибині своєї хорватської — чи, можливо, боснійської або вірменської — душі він ніяк не міг позбутися переконання, що такий спосіб життя приведе Саландер до катастрофи. На його думку, її особливості зробили б її ідеальною жертвою для кого-небудь, хто захоче їй зла, і він страшився того ранку, коли його розбудять звісткою про те, що вона постраждала.
— Для подібного розслідування потрібні великі витрати, — сказав Арманський, пробуючи делікатно відлякати Фруде, щоб промацати, наскільки серйозні його наміри.
— Ми встановимо межу, — тверезо зауважив той. — Я не вимагаю неможливого, але цілком очевидно, що ваша співробітниця, як ви самі мене запевнили, компетентна.
— Саландер? — поглянув на неї Арманський, скинувши бровою.
— Я зараз вільна.
— Гаразд. Але я хочу, щоб ми домовилися про форми роботи. Давайте дослухаємо решту звіту.
— Залишилися тільки подробиці його особистого життя. У вісімдесят шостому році він одружився з Монікою Абрахамссон, і того ж року в них народилася дочка Пернілла. Зараз їй шістнадцять. Шлюб був нетривалим; подружжя розлучилося в дев’яносто першому. Абрахамссон знову вийшла заміж, але вони очевидячки зберігають і далі дружні взаємини. Дочка живе з матір’ю і зустрічається з Блумквістом не надто часто.
Фруде попросив долити йому кави з термоса і знову звернувся до Саландер:
— На самому початку ви зауважили, що в усіх людей є таємниці. Чи вдалося вам такі знайти?
— Я хотіла сказати, що в кожної людини є речі, які вона відносить до сфери особистого життя і не надто любить виставляти напоказ. Блумквіст явно має успіх у жінок. У нього було кілька романів і дуже багато короткочасних зв’язків. Коротше кажучи, він живе активним сексуальним життям. Проте якась персона вже впродовж багатьох років періодично виникає в його житті, і зв’язок цей досить незвичайний.
— У якому сенсі?
— У нього зв’язок з Ерікою Берґер, головним редактором «Міленіуму». Вона належить до вищого світу, мати — шведка, батько — бельгієць, що живе в Швеції. Берґер і Блумквіст знають одне одного з часу навчання у Вищій школі журналістики і відтоді періодично відновлюють сексуальні стосунки.
— Мабуть, це не так уже й незвично, — зауважив Фруде.
— Звичайно, ні. Але Еріка Берґер одружена з художником Ґреґером Бекманом — напівзнаменитістю, що розмалювала громадські приміщення безліччю страшних картин.
— Іншими словами, вона його зраджує.
— Ні. Бекман у курсі їхніх стосунків. Це menage a trios,[25] яке вочевидь влаштовує всіх трьох. Іноді Берґер спить з Блумквістом, іноді з чоловіком. Який у них там заведено порядок, я достоту не знаю, але, очевидно, це стало однією з головних причин розпаду шлюбу Блумквіста з Абрахамссон.
Розділ 03
Еріка Берґер здивовано звела брови, коли вже під кінець робочого дня до редакції увійшов цілком очевидно змерзлий Мікаель Блумквіст. Редакція «Міленіуму» розташовувалася прямо на «шпилі» Гьотґатан, на офісному поверсі, безпосередньо над приміщеннями товариства «Ґрінпіс». Орендна плата була дещо зависока для журналу, але Еріка, Мікаель і Крістер усе одно трималися за це приміщення.
Еріка глянула на годинник. Було десять хвилин на шосту, і Стокгольм уже давно поринув у темряву. Вона чекала, що Мікаель повернеться десь перед обідом.
— Вибач, — мовив він замість привітання, перш ніж вона встигла що-небудь сказати. — Я геть зациклився на вироку, і мені ні з ким не хотілося розмовляти. Просто довго тинявся і міркував.
— Я чула рішення суду по радіо. Телефонувала «Та, з каналу ТБ-4» і хотіла отримати від мене коментар.
— Що ти сказала?
— Приблизно як ми й домовлялися: що нам треба спершу гарненько прочитати текст вироку, а вже потім висловлюватися. Тобто я нічого не сказала. Але моя позиція незмінна: я вважаю це хибною стратегією. Ми виглядатимемо слабкими і втратимо підтримку в ЗМІ. Очевидно, слід чекати, що ввечері що-небудь видадуть по телебаченню.
Блумквіст похмуро кивнув.
— Як ти себе почуваєш?
Мікаель знизав плечима і опустився на своє улюблене крісло, що стояло в кабінеті Еріки біля вікна. Її кабінет був обставлений по-спартанськи: письмовий стіл, практичні книжкові полиці і дешеві офісні меблі. Все було з магазину «ІКЕА», за винятком двох зручних екстравагантних крісел і столика побіля стіни. («Данина моєму вихованню», — частенько жартувала Еріка.) Втомившись від письмового столу, вона мала звичку читати, сидячи в кріслі й підгорнувши під себе ноги. Мікаель подивився вниз на Гьотґатан, де в темряві кудись поспішали люди. Різдвяна торгівля вже вийшла на фінішну пряму.