Мікаель часто роздумував над тим, чому Еріка взялася саме за «Міленіум». Звичайно, бути співвласником — навіть основним власником — і головним редактором власного журналу престижно, а до того ж ні на якому іншому робочому місці вона не була б така незалежна як журналіст. Після Вищої школи журналістики Еріка, на відміну від Мікаеля, зробила ставку на телебачення. Вона була бойовою, розкішно виглядала на екрані і могла успішно конкурувати з ким завгодно. Крім того, у неї були непогані контакти в бюрократичному середовищі. Якби вона працювала там і далі, то, без сумніву, вже обіймала б куди більш високооплачувану керівну посаду на одному з каналів. Замість цього вона свідомо визнала за краще спрямувати свої зусилля на «Міленіум» — ризикований проект, який починався в тісних, обідраних підвальних кімнатах на околиці, але виявився досить успішним для того, щоб на початку 90-х років вони змогли перебратися у просторіші і затишніші приміщення на пагорбі Гьотґатсбаккен у самому центрі.
Все та ж Еріка вмовила стати співвласником журналу Крістера Мальма — відомого гея зі схильністю до ексгібіціонізму, який періодично був занадто відвертий разом зі своїм бойфрендом у репортажах «Вдома у…» і часто фігурував на сторінках глянсових журналів. ЗМІ почали виявляти до нього цікавість, коли він з’їхався з Арнольдом Маґнуссоном, прозваним Арн, — артистом, що починав у Королівському драматичному театрі, але добився серйозної популярності, тільки коли погодився зіграти самого себе в реаліті-шоу. Після цього сюжети про стосунки Крістера з Арном стали в ЗМІ чимось на кшталт серіалу.
До тридцяти шести років Крістер перетворився на популярного професійного фотографа і дизайнера і забезпечував числам «Міленіуму» привабливе і сучасне графічне оформлення. У нього було власне підприємство з офісом на тому ж поверсі, що й редакція «Міленіуму», і в журналі він працював за сумісництвом, один тиждень на місяць.
Окрім того, двоє людей працювали в редакції постійно, троє неповний день, і ще одна посада призначалася для практикантів, що змінювали один одного. Балансовий звіт у «Міленіумі» по-справжньому ніколи не сходився, але журнал мав престиж і співробітників, які любили свою роботу.
Великого прибутку «Міленіум» не давав, але свої витрати покривав, а наклад і доходи від рекламних оголошень постійно зростали. Аж до цього часу журнал мав репутацію загонистого і серйозного видання, що говорить правду.
Тепер ситуація, очевидно, зміниться. Мікаель перечитав сформульоване ними цього вечора коротке повідомлення прес-служби, яке швидко поширилося через телеграфну агенцію «ТТ» і вже було викладене в Інтернеті на сторінці газети «Афтонбладет».
ЗАСУДЖЕНИЙ РЕПОРТЕР ПОКИДАЄ «МІЛЕНІУМ».
Стокгольм («ТТ»). Журналіст Мікаель Блумквіст залишає посаду відповідального редактора журналу «Міленіум», повідомляє головний редактор і основний власник видання Еріка Берґер.
Мікаель Блумквіст покидає «Міленіум» за власним бажанням.
«Він зовсім виснажений драматичними подіями останнього часу, і йому необхідний тайм-аут», — говорить Еріка Берґер, яка тепер бере на себе роль відповідального редактора.
Мікаель Блумквіст був у 1990 році одним із засновників журналу «Міленіум». Еріка Берґер не думає, що так звана справа Веннерстрьома позначиться на майбутньому журналу.
«Журнал вийде наступного місяця, як завжди, — говорить Еріка Берґер. — Мікаель Блумквіст відіграв важливу роль у розвитку журналу, але тепер ми закриваємо цю сторінку».
Еріка Берґер повідомляє, що вважає справу Веннерстрьома невдалим збігом обставин. Вона шкодує про неприємності, завдані Хансу Еріку Веннерстрьому. Отримати коментар від Мікаеля Блумквіста не вдалося.
— По-моєму, це просто жахливо, — сказала Еріка, коли вони відіслали повідомлення прес-служби електронною поштою. — Більшість зробить висновок, що ти некомпетентний ідіот, а я холоднокровна тварюка, що скористалася нагодою, щоб тебе добити.
— Беручи до уваги всі чутки, які про нас уже циркулюють, у наших друзів, принаймні, з’явиться новий привід для пліток, — спробував пожартувати Мікаель.
Але вона навіть не усміхнулася.
— Іншого плану в мене нема, але я вважаю, ми робимо помилку.
— Це єдиний вихід, — промовив у відповідь Мікаель. — Якщо журнал збанкрутує, всі наші зусилля підуть собаці під хвіст. Адже ти знаєш, що ми вже втратили велику частину доходів. Як, до речі, повелася комп’ютерна компанія?