Я зі свого боку розглядаю як нерозривну єдність протилежностей Homo sapiens (людину розумну) і Homo demens (людину безумну): божевілля, маячня, помутніння, гібрис і… нам бракує немачистського слова замість connerie (дурість). І це якась дурня.
Едґар Морен
Теорія мудів
♦ Хто такий мудь згідно з вашою теорією?
Йдеться про чоловіка, рідше про жінку, який дозволяє собі особливі переваги в суспільному житті й має імунітет до докорів. Типовий приклад — мудь, який ігнорує чергу на пошті, користуючись привілеєм, який надається лише в нагальних випадках або вагітним жінкам. При цьому він не має жодного виправдання, крім того, хіба, що почувається красивим, багатим чи розумнішим за інших: а отже, він вважає, що його час дорогоцінніший за час інших. І якщо ви його попросите стати в чергу, як усі інші, він не послухає або ще й обізве вас. Не те щоб він зневажав інших, вони, як йому здається, не заслуговують на його увагу. Оскільки вони не розуміють, який він надзвичайний, вони його не цікавлять.
♦ Муді завжди муді, в усіх сферах життя?
Не обов’язково. Дехто поводиться мудем, бо в нього важкий період, або тиждень утримування «від» чогось, або просто перехідний вік. Але для мене мудь, у прямому сенсі, справжній мудь, є постійним мудем у різних сферах, хоч і не конче у всіх: він може бути мудем на роботі й на дорозі, але не в сім’ї, і навпаки. Цілковитий мудь, хоч де, — рідкісне явище. Сталін, мало що божевільний убивця, схоже, був таким скрізь.
♦ А дуже виховані й культурні люди, чи можуть вони поводитися, як останні муді?
Як останні, не знаю, та, хоч там як, вони стільки ж муді, як і всі решта. Розум не заважає бути закінченим мудем, навіть може прислужитися в цьому, коли мудь уб’є собі в голову, що вищий за натовп. Розум, як і фінансовий добробут чи краса, — це така якість, завдяки якій легше полюбити себе й привернути до себе інших. Такі люди дійсно наражаються на ризик стати самовдоволеними мудями.
♦ Коли так, чи можна сказати, що визначення «мудь» радше характеризує нашу поведінку в суспільстві, ніж розум чи емоційний стан?
Так, ідеться саме про суспільну поведінку, але внутрішнє джерело її — в нездатності виявляти цікавість до інших. Муді вважають, що це ми повинні до них пристосовуватись, як до будь-якої реальності, й може бути, що дехто з їхніх друзів так і робить зрештою. Отже, є й частина соціальної динаміки, та насамперед це особистісне й глибоко вкорінене, і його важко викорчувати.
♦ Мудь, який усвідомлює свій мудизм, все ж лишається мудем?
Проблема в тім, що мудь може чудово усвідомлювати, ким він є, і пишатися цим: «Ну й що, я мудь, це ваша проблема!» Самоусвідомлення замало для того, щоб щось змінити. Мудь так міцно засів у своєму мудизмі, що йому важко брати під сумнів свої дії. Проте не зовсім неможливо: під впливом екзистенційної кризи, автомобільної аварії чи жалоби він здатний трохи опанувати себе. Або ж старіючи. Але насамперед через брак енергії чи тестостерону! Такі випадки дуже рідкісні, не варто на це дуже розраховувати. Хоч там як, самого усвідомлення власного мудизму замало для того, щоб глибоко вразити мудя.
♦ Чи трапляються муді серед дітей?
Коли бачиш часом їхній егоцентризм, здається, що так, однак я не думаю, що мудизм можна вважати стабільною рисою характеру дітей. Вони для цього надто швидко змінюються. Він радше може проявитися в підлітків, хоч, знов-таки, вони його переростають. Саме в дорослому віці мудизм робиться постійним і систематичним.
♦ Скільки мудів поміж дорослих? Один з десятьох? Один з двох?
Усе залежить від культури, субкультури, від середовища. Їхня частка значно більша в США, ніж у Канаді; в Італії чи Бразилії більша, ніж у Японії; і майже скрізь більша, ніж у Японії, до речі. І, звісно ж, повсякчас змінюється: як на мене, сьогодні в Сполучених Штатах їх значно більше, ніж раніше, і вони значно помітніші в ЗМІ. Один з двох — це мені видається забагато для будь-якої країни, бо кожне суспільство виживає завдяки цивілізованій поведінці й співпраці його членів, а муді в цьому не дуже.