Вистрибнувши з машини, Френкі й Боббі побігли до будинку.
«Я скоро прокинуся, – подумав молодик. – Що й навіщо ми робимо?»
На порозі вони побачили струнку фігуру й одразу впізнали її.
– Мойро! – гукнула Френкі.
Та озирнулася, трохи похитуючись.
– О! Дуже рада вас бачити! Я не знаю, що робити.
– Але яким вітром вас занесло сюди?
– Тим же, що й вас, мабуть.
– Ви з’ясували, хто така Еванс? – запитав Боббі.
Мойра кивнула.
– Довга історія.
– Заходьте в дім, – запропонував Боббі.
Гостя відсахнулася.
– Ні, ні, – квапливо промовила вона. – Треба поговорити, але не в будинку. Я мушу дещо вам розповісти, перш ніж ми зайдемо всередину. Тут поблизу є кав’ярня чи щось таке? Куди ми могли б піти?
– Ну, так, – підтвердив молодик, неохоче відходячи від дверей. – Але чому?..
Мойра тупнула ногою.
– Кажу вам, ви все зрозумієте. Ходімо ж! Не можна гаяти ні хвилини!
Боббі й Френкі підкорилися. На півдорозі до головної вулиці стояла кав’ярня «Орієнт». Помпезність назви не відповідала інтер’єру. Вони втрьох пірнули всередину. О цій порі – о пів на сьому вечора – людей було, як завжди, мало.
Вони всілися за столик, і Боббі замовив три кави.
– Ну і? – поцікавився він.
– Зачекаємо, поки принесуть каву, – сказала Мойра.
Офіціантка повернулася й байдужо поставила перед ними три чашки напівхолодної кави.
– І що ж? – запитав Боббі.
– Навіть не знаю, про що найперше розповідати, – мовила Мойра. – Усе почалося з потяга до Лондона. Просто надзвичайний збіг. Я йшла коридором, а тут…
Мойра замовкла. Вона сиділа обличчям до дверей і раптом нахилилася вперед, втупившись у них.
– Мабуть, він стежив за мною…
– Хто?! – разом вигукнули Френкі й Боббі.
– Бассінґтон-ффренч, – прошепотіла Мойра.
– Ви його бачили?
– Він на вулиці. Із рудою жінкою.
– Місіс Кейман! – вигукнула Френкі.
Вони з Боббі кинулися на вулицю. Мойра просила їх не робити цього, але вони не зважали. Роззиралися на всі боки, та Бассінґтона-ффренча ніде не було видно.
Мойра вибігла до них.
– Зник? – тремтливим голосом запитала вона. – Прошу, будьте обережні, він дуже небезпечний.
– Доки ми всі разом, він нам не зашкодить, – відказав Боббі.
– Тримайтеся, Мойро, – додала Френкі. – Не варто так боятися.
– Ну, поки що ми нічого не можемо вдіяти, – підсумував Боббі, повертаючись до столика. – Розкажіть нам, що було далі, Мойро.
Він узяв свою каву, але Френкі втратила рівновагу, штовхнула його, і кава вилилася на стіл.
– Пробач, – сказала дівчина.
Вона потягнулася до сусіднього столика, накритого для майбутніх відвідувачів. На ньому стояли закорковані пляшечки з олією та оцтом.
Дивна поведінка Френкі зацікавила Боббі. Дівчина взяла оцет, вилила його в порожнє горнятко молодика, а свою каву почала переливати в пляшечку з-під оцту.
– Френкі, чи ти з дуба впала? – запитав молодик. – Що в біса ти робиш?
– Переливаю каву, щоб віднести її Джорджеві Арбетноту на перевірку, – відказала вона, після чого обернулася до Мойри.
– От і кінець, Мойро! Я все зрозуміла, коли ми кинулися до дверей. Я бачила ваше обличчя, коли штовхнула Боббі, щоб він розлив каву. Ви щось у неї додали, поки ми бігали на вулицю за Бассінґтоном-ффренчем. Спектакль закінчився, місіс Ніколсон, чи Темплтон, чи як там ваше прізвище.
– Темплтон?! – вигукнув Боббі.
– Поглянь на неї! – скрикнула Френкі. – Якщо вона це заперечуватиме, поведемо її до будинку твого батька й запитаємо в місіс Робертс.
Боббі глянув в обличчя Мойрі. Він бачив, як це загадкове сумне личко спотворює демонічна лють. Красивий ротик розтулився, і з нього ринув потік бруду й страшних прокльонів.
Вона почала щось шукати у своїй сумочці.
Боббі, хоча й був шокований, швидко зреагував. Він схопив Мойру за руку й перевів дуло пістолета вгору.
Куля пролетіла над головою Френкі й застрягла в стіні кав’ярні «Орієнт».
Уперше за весь час існування закладу офіціантка вчинила правильно.
Вона вибігла на вулицю з криками:
– Допоможіть! Убивають! Поліція!
Розділ тридцять четвертий. Лист із Південної Америки
Минуло кілька тижнів.
Френкі отримала листа зі штампом однієї не дуже відомої південноамериканської республіки.
Вона прочитала його і передала Боббі.
Там було написано:
Люба Френкі! Щиро вітаю Вас! Ви і цей Ваш молодий морячок зруйнували плани всього мого життя. А я ж так ретельно все продумав.