Упродовж 1990-х років палеоантропологи обговорювали висновки Кан та її колег. Деякі піддавали сумнівові методи (є тисячі методів підраховування балів, теоретично всі вони однаково справедливі), інші — доказові матеріяли (більшість «африканців», залучених до дослідження, були насправді афроамериканцями), але незалежно від того, хто переробляв вибірки чи числа, результати були практично ті самі. Єдиною зміною було пересунення часу життя Єви ближче до 150 000 років тому. Щоб остаточно закріпити результат, наприкінці 1990-х років Єві знайшли компанію. Технічний прогрес дав генетикам змогу дослідити ядрову ДНК за Y-хромосомою. Подібно до мітохондрійної ДНК, вона відтворюється нестатевим шляхом, але передають її лише чоловіки. Дослідження показали, що Y-хромосомна ДНК також має найбільшу розмаїтість та найглибші лінії в Африці, вказуючи на африканського Адама, що жив між шістдесятьма та дев'ятдесятьма тисячами років тому, та на походження неафриканських варіянтів близько п'ятдесяти тисяч років тому[42]. 2010 року генетики додали ще одну деталь: одразу після відходу з Африки, Homo sapiens копулювали з неандертальцями достатньою мірою, аби дістати слід їхньої ДНК, а потім поширили цю суміш по всій планеті.
Деяких палеоантропологів не переконує й це. Вони вважають, що генетика важить менше, ніж подібність будови скелетів західних Homo sapiens до неандертальців і східних Homo sapiens до Homo erectus. Замість моделі походження з Африки вони пропонують «багаторегіонну» модель. Можливо, міркують вони, початкові дитячі кроки справді походять з Африки, але рух населення між Африкою, Європою та Азією сприяв поширюванню таких швидких генних потоків, що мутації, що переважали в якомусь місці, протягом кількох тисяч років розповсюджувалися скрізь. Як наслідок, в кількох частинах світу паралельно розвивалися дещо відмінні види сучасної людини. Це могло б пояснити і скелетні, і генетичні свідчення, до того ж означало б, що східняки та західняки справді біологічно відмінні.
Подібно до багатьох інших теорій, багаторегіонність може мати різні інтерпретації. Деякі китайські науковці наполягають на тім, що Китай винятковий, бо — як пише газета Чайна Дейлі — «сучасні китайці походять з території теперішнього Китаю, а не з Африки».[43] Однак від кінця 1990-х років з'являються дані, що неухильно свідчать проти такої думки. У східній Азії відносно мало аналізували давню ДНК, ще менше було досліджень, що підтверджували б багаторегіонний підхід. Автори одного з Y-хромосомних дослідів навіть дійшли висновку, що «дані не підтверджують навіть мінімального внеску місцевих гомінідів до походження анатомічно сучасних людей у східній Азії».[44] В Європі початкові студії неандертальської мітохондрійної ДНК виявили нульовий перетин з мітохондрійною ДНК сучасної людини (і отриманою зі скелетів віком 24 000 років, і взятою від живих європейців), із чого випливає, що неандертальці та Homo sapiens взагалі не схрещувалися, а можливо, не могли цього робити. Нині розшифрування повного неандертальського генома засвідчило, що це твердження перебільшене й що свого часу неандертальці викликали в Homo sapiens достатньо пристрастей, аби залишити невеличку позначку на нашій ДНК, й водночас що ця позначка точнісінько та сама скрізь від Франції до Китаю. Скрізь у Євразії люди (у великих групах) здебільшого однакові.
Дебати щодо багаторегіонних джерел тягнуться далі, і зовсім недавно, 2007 року, було проголошено, що нові знахідки з Чжоукоудяня та Сюйчана засвідчують походження сучасної людини від Homo erectus в Китаї. Однак одночасно з оприлюдненням інформації про ці знахідки інші науковці забили, здається, останнього цвяха в багаторегіонну труну. Їхній складний множиннорегресійний аналіз вимірів понад шести тисяч черепів показав, що з урахуванням клімату варіяцїї типів черепів в цілому світі фактично згідні з даними за ДНК. Вихідці з Африки протягом останніх шістдесяти тисяч років начисто витерли з грифельної дошки все, що там було протягом попередніх півмільйона років.
Расистські теорії, що обґрунтовують панування Заходу біологічними аргументами, насправді безпідставні. Люди, у великих групах, однакові скрізь, де ми їх бачимо, і всі ми успадкували від африканських предків той самий невгамовний винахідливий розум. Самої лише біології недостатньо, аби пояснити, чому Захід панує.
42
Хоча видається дивним, що африканський Адам жив на сто тисяч років пізніше за африканську Єву, це пов'язане просто з тим, що імена нічого не означають. Це не перші чоловік та жінка
43
"сучасні китайці..."; "Stirring Find in Xuchang," China Daily, January 28,2008, http://www.chinadaily.com/cn/opinion/200801/28/content_6424452.htm.