Тепер до справи. Якщо вам до вподоби художній стиль Девіда Лоуренса, у вашому організмі можуть відбутися деякі цікаві зміни. Ви не бігли сходами вгору, але ваше серце, можливо, забилося частіше. Температура кімнати не змінилася, але одна-дві потові залози у вас могли активуватися. І хоча деякі, досить чуттєві частини вашого тіла не стимулювалися дотиком, ви раптом виразно їх відчули.
Ви сидите у своєму кріслі непорушно і просто думаєте по щось, що викликає у вас злість, смуток, ейфорію або хтивість, і раптом ваша підшлункова залоза виділяє певний гормон. Ваша підшлункова залоза? Як вам вдалося змусити свою підшлункову залозу до таких дій? Ви навіть не знаєте, де ця підшлункова залоза розташовується. Ваша печінка починає раптом продукувати ферменти, ваша селезінка надсилає якісь повідомлення тимусу, циркуляція крові в маленьких капілярах гомілок щойно змінилася. І все це через одну-єдину думку.
Ми всі розуміємо, що мозок здатен регулювати функціональність усіх частин організму, і все ж нас приголомшує нагадування про те, наскільки масштабним може бути його вплив. Мета цього розділу — розповісти про лінії комунікації між мозком і рештою організму, щоб дізнатися, які ділянки активуються, а які пригнічуються, коли ви сидите у своєму кріслі й відчуваєте сильне напруження. Так ми підійдемо до розгляду стресової реакції, яка може врятувати вам життя під час перегонів у савані, але також — викликати захворювання після місяців переживань.
СТРЕС ТА АВТОНОМНА НЕРВОВА СИСТЕМА
Коли мозок має сказати іншим частинам тіла, що їм робити, він зазвичай надсилає повідомлення через нерви, що відгалужуються від мозку, йдуть донизу по хребту і розходяться периферією тіла. Одна з частин цієї системи комунікації досить проста й знайома. Це частина нервової системи, що відповідає за усвідомлені рухи. Ви вирішуєте порухати певним м’язом — і це відбувається. Ця частина нервової системи дозволяє вам потискати руку, або заповнювати податкову декларацію, або танцювати польку. Є ще одна гілка нервової системи, яка проєктується на органи, окрім скелетних м’язів, і ця частина контролює інші цікаві прояви вашого тіла: почервоніння обличчя, появу гусячої шкіри, оргазм. Загалом ми менше контролюємо «спілкування» нашого мозку з потовими залозами, ніж, наприклад, з м’язами стегна. (Хоча контроль внутрішнього механізму цієї автономної нервової системи не повністю не доступний нам. Біологічний зворотний зв’язок, наприклад, спрямований на усвідомлену зміну цієї автоматичної функції. Привчання до горщика — це ще один приклад набуття людиною майстерності. Щодо більш прозаїчних речей, то ми робимо те саме, коли тамуємо голосну відрижку під час весільної церемонії.) Нервові сигнали, що надсилаються до таких місць, як-от потові залози, несуть у собі повідомлення, що є відносно недовільними та автоматичними. Тому це називається автономною нервовою системою і має пряме відношення до вашої реакції на стрес. Одна частина цієї системи активується у відповідь на стрес, а інша пригнічується.
Дія симпатичної та парасимпатичної нервової системи на різні органи та залози
Та частина автономної нервової системи, яка активується, називається симпатичною нервовою системою[6]. Нерви симпатичної нервової системи зароджуються в головному мозку, виходять із хребта й сягають майже кожного органу, кожної кровоносної судини та кожної потової залози нашого тіла. Вони доходять навіть до тисяч крихітних м’язів, закріплених за волосинками на нашому тілі. Якщо ми сильно чогось лякаємося й активуємо ці нерви, волосся на тілі стає дибки; натомість гусяча шкіра з’являється, коли активуються частини тіла, на яких є ці маленькі м’язи, але до них не прикріплене волосся.
Симпатична нервова система починає діяти під час надзвичайних ситуацій або ситуацій, які ви вважаєте такими. Вона сприяє пильності, активації, піднесенню та мобілізації організму. Кожному поколінню медиків-першокурсників цей вид системи пояснюють за допомогою обов’язкового дурного жарту про симпатичну нервову систему, яка активується, коли людина займається такими діями: біжить, б’ється, боїться або кохається. Ця архетипна система активується, коли наше життя стає особливо захопливим або тривожним, як під час стресу. Нервові закінчення цієї системи виділяють адреналін. Коли хтось вистрибує з-за дверей і лякає вас, ваш шлунок стискається через адреналін, який випускає ваша симпатична нервова система. Нервові закінчення симпатичної системи також виділяють близькоспоріднену речовину норадреналін. (Адреналін та норадреналін є насправді британськими визначеннями; американські терміни, які я відтепер буду вживати,— це епінефрин та норепінефрин.) Епінефрин виділяється в результаті діяльності симпатичних нервових закінчень у надниркових залозах (вони розташовані одразу над нирками); норепінефрин виділяється рештою симпатичних нервових закінчень по всьому тілі. Це хімічні месенджери, які приводять у дію різні органи за лічені секунди.
6
6 Звідки походить ця назва? На переконання Сеймура Левіна, видатного фізіолога й дослідника стресу, її вигадав Клавдій Гален, який вважав, що головний мозок відповідає за раціональне мислення, а периферійні внутрішні органи — за емоції. Розуміючи, що нейронні провідні шляхи сполучають ці дві системи, він припустив, що головний мозок симпатизує внутрішнім органам або навпаки внутрішні органи симпатизують головному мозку. Як ми невдовзі дізнаємося, інша частина автономної нервової системи називається парасимпатичною нервовою системою. «Пара» означає «поряд» і передає не надто несподіваний факт, що парасимпатичні нейронні проєкції йдуть поряд із симпатичними.