Чому ж релігійність має такий позитивний вплив, якщо врахувати чинники соціальної підтримки та зменшення чинників ризику? З багатьох причин, які пов’язані зі стресом та видом божества, у яке ви вірите.
Наприклад, ви можете вірити в божество, яке встановлює незрозумілі правила. Таким божеством є юдейсько-християнський Ягве, як зазначає Томас Кегілл у своїй книжці The gift of the jews («Дар євреїв»). До того, як з’явився монотеїстичний Ягве, поведінка богів була зрозумілою, зокрема всім було відомо про їхні надлюдські апетити — вони хотіли не просто баранячу ніжку, а найкращу баранячу ніжку, хотіли спокусити всіх лісових німф і таке подібне. Але перші юдеї вигадали бога, який не мав подібних бажань і був настільки таємничим і незбагненним, що це неймовірно жахало.[135] Отже, хоча Його дії й незрозумілі, коли Він зрештою втручається у ваше життя, ваш стрес зменшується за рахунок того, що вам відома причина стресової ситуації — ви можете не знати намірів божества, але принаймні знаєте, хто несе відповідальність за нашестя сарани або ваш виграшний лотерейний квиток. Є проблиск Мети як антидот екзистенційної невизначеності.
А якщо божество діє за чіткими правилами, то його послідовник знатиме, хто несе за все відповідальність, а також володітиме прогностичною інформацією — треба провести обряд Х, інакше станеться Y. Тому, якщо все піде шкереберть, то пояснення цьому знайдеться.[136] Якщо справи підуть погано виключно у вас, то можна буде знайти цьому інше пояснення, як знаходять його деякі батьки онкохворих дітей — Бог дає такий іспит лише обраним.
Якщо ж божество робить усе з вищепереліченого і відповідає на ваші особисті й особливі моління (передусім якщо божество вибірково відповідає людям, які мають вигляд/розмовляють/їдять/одягаються/моляться як ви), то послідовники такого божества ще й отримують додатковий бонус — контроль. А якщо, крім того, божество ще й вважається милосердним, то позитивний вплив релігійності у зменшенні стресу має бути надзвичайним. Якщо ви можете сприймати рак та хворобу Альцгеймера, Голокост та етнічні чистки, якщо ви можете сприймати факт неминучої смерті ваших близьких як частину якогось милосердного люблячого плану, то ви повинні мати найбільше джерело підтримки, яке можна собі уявити.
Позиція Слоана й Торесена збігається ще у двох питаннях. Їх обох дуже хвилює можливість того, що висновки досліджень у цій галузі надихнуть лікарів радити своїм пацієнтам ходити до церкви. Також обидва вчені зазначають, що попри дуже обмежений позитивний вплив, релігійність може нанести велику шкоду фізичному і психічному здоров’ю. Як наголошує Шерон Пекер з Нової школи соціальних досліджень, релігія може значно полегшувати дію стресогенних чинників, але часто є першочерговою причиною їх виникнення.
ПРАВИЛЬНА СТРАТЕГІЯ, ОБРАНА В ПРАВИЛЬНИЙ ЧАС: КОГНІТИВНА ГНУЧКІСТЬ
Стикнувшись із певним стресогенним чинником, ви можете застосувати різні методи боротьби з ним. Ви можете почати вирішувати проблему як певну когнітивну задачу, намагаючись зрозуміти, що допоможе краще: якось змінити стресогенний чинник або змінити своє ставлення до нього. Або ж ви можете зосередитись на своїх емоціях: стрес можна зменшити, всього лише визнавши, що цей стресогенний чинник завдає вам емоційного болю. Ви можете зосередитися на стосунках і соціальній підтримці як способах полегшити свій стрес.
Кожна людина зазвичай надає перевагу якомусь одному методу. Наприклад, постійним чинником напруження в гетеросексуальних стосунках є те, що жінки зазвичай тяжіють до методів боротьби зі стресом, пов’язаних з емоціями та людськими відносинами, а чоловіки схиляються до конкретних підходів вирішення проблем.[137]
Але незалежно від того, який метод ви найчастіше обираєте, основним є те, що для різних ситуацій ефективнішими є різні методи. Наведу ідіотський приклад. Припустімо, скоро ви маєте складати важливий іспит. За першим сценарієм розвитку подій, ви можете до нього готуватися. А за другим, ви можете переосмислити ставлення до поганої оцінки («Світ клином не зійшовся на цьому предметі, зате я добре розбираюся в інших речах…»). Безперечно, перед іспитом у вас має переважати стратегія підготовки, але після його завершення можна застосувати стратегію переосмислення. Або ж такий приклад: серйозна хвороба у когось із членів родини, яка супроводжується необхідністю приймати важкі рішення порівняно зі смертю когось із родичів. Як правило, когнітивна стратегія краще спрацює в ситуації з хворобою, а зосередженість на емоціях та стосунках буде ефективнішою у випадку смерті.
135
135 Одна стаття в американській сатиричній газеті The Onion (випуск від 25 жовтня 2001 року) розпочинається так: «Нью-Гейвен, Коннектикут. Повідомляємо про подію, яка допоможе пояснити бентежну та суперечливу природу всесвіту, що вже тисячі років турбує філософів, теологів та інших дослідників долі людини. У Господа Бога, творця світу та божества для мільярдів послідовників, у понеділок діагностували біполярний розлад».
136
136 Коли я був малим, мене навчали, що Голокост був логічною відповіддю Бога на образу, яку вчинили Йому німецькі євреї, вигадавши реформаторський рух. У тому віці це заспокоювало мене, але коли моя віра зникла, я відчув неймовірну лють від тих слів.
137
137 Ця тема блискуче розкрита в книжці мовознавиці Дебори Таннен