Отже, стрес може спричиняти формування бляшок, підвищуючи ризик ушкодження та запалення кровоносних судин, а також імовірність того, що всілякий непотріб у крові (тромбоцити, жир, холестерин і так далі) приліпиться до запалених ушкоджених ділянок. Протягом років медики намагаються визначити ризик появи серцево-судинного захворювання, вимірявши кількість різних типів відкладень у системі кровообігу. Звісно, передусім мова йшла про холестерин. Це викликало таку паніку, що виробники яєць самі почали вмовляти покупців не зловживати своєю продукцією. Безперечно, високий рівень холестерину, особливо «поганого» холестерину, підвищує ризик появи серцево-судинних захворювань. Проте прямої залежності не існує. Дуже багато людей живуть із високим рівнем поганого холестерину і при цьому не мають жодних проблем з серцево-судинною системою, і лише приблизно половина пацієнтів, що перенесли серцевий напад, мають підвищений рівень холестерину у крові.
За останні кілька років стає дедалі більш очевидним, що кількість ушкоджених запалених кровоносних судин є точнішим показником проблем з серцево-судинною системою, ніж кількість всякого непотребу у крові. Тому ви можете їсти хоч по 110 яєць щодня і не хвилюватися про атеросклероз, якщо у вас немає пошкоджених судин, до яких може причепитися всяке сміття. І навпаки, бляшки можуть утворюватися навіть за прийнятного рівня холестерину, якщо у вас багато пошкоджених судин.
Як можна виміряти кількість запалених ушкоджень? Хорошим маркером є C-реактивний білок (СРБ). Він продукується у печінці і виділяється у відповідь на сигнал, який сповіщає про ушкодження. Білок просувається до ушкодженої судини, де сприяє каскаду запальної реакції. Зокрема притягує поганий холестерин до місця запалення.
СРБ є значно кращим прогностичним чинником серцево-судинного захворювання, ніж холестерин, і може сигналізувати про ризик появи навіть за декілька років до початку хвороби. Тому СРБ раптом набув надзвичайної популярності в медицині і дедалі частіше стає стандартною складовою загального аналізу крові пацієнтів.
Отже, хронічний стрес може викликати підвищений кров’яний тиск та атеросклероз — накопичення бляшок. Одні з найзрозуміліших доказів цьому можна знайти в роботі фізіолога Джея Каплана з Медичної школи ім. Баумана Ґрея. Каплан спирався на видатну роботу фізіолога Джеймса Генрі (його ми згадували в попередньому розділі), який довів, що стрес суто соціального характеру може викликати підвищений кров’яний тиск та атеросклероз у мишей. Каплан та його колеги показали, що такий самий феномен розповсюджений і серед приматів, що вже має наближене відношення до нас, людей. Учені виокремили соціальну групу мавп-самців та місяцями спостерігали за їхньою взаємодією. Коли формується стійка ієрархія підпорядкування, ніхто не хоче опинитися внизу. На нас сильно впливають не лише фізичні стресогенні чинники, але й психологічні також (про це ми поговоримо в Розділі 13, присвяченому психологічному стресу). Під час спостережень за мавпами-самцями було виявлено багато фізіологічних показників хронічної активації стресової реакції. Часто у тварин знаходили атеросклеротичні бляшки — їхні артерії були геть закупорені. Для того щоб довести, що атеросклероз спричиняється надактивним компонентом симпатичної нервової системи, що запускає стресову реакцію, Каплан давав мавпам з групи ризику медикаменти для блокування діяльності симпатичної нервової системи (бета-блокатори) — і атеросклеротичні бляшки в їхніх організмах не формувалися.
Каплан виявив ще одну групу ризику. Було створено нестабільну систему підпорядкування: кожного місяця формували нові групи мавп так, щоб вони постійно відчували напруження, не знаючи, біля кого вони мають зайняти місце. За таких умов найбільш виражені поведінкові та гормональні показники стресу виявлено в мавп, які завзято намагаються втриматися на вершечку ієрархії підпорядкування. В організмі таких мавп безліч атеросклеротичних бляшок, а в деяких навіть стається серцевий напад (раптова закупорка однієї або декількох коронарних артерій).