Коротко кажучи, мавпи, що відчували найбільший суспільний стрес, мали найвищий ризик формування атеросклеротичних бляшок. Каплан довів, що цей процес може відбуватися навіть за раціону з низьким вмістом жирів, що цілком логічно, адже (як ми побачимо в наступному розділі) більшість жирів, з яких формуються бляшки, походять із запасів організму, а не з чизбургера, який мавпа з’їла перед напруженою конференцією. Проте якщо суспільний стрес супроводжується раціоном з високим вмістом жирів, наслідки посилюються і формування бляшок відбувається шаленими темпами.
Отже, стрес може збільшити ризик появи атеросклерозу. Якщо у вашому організмі сформувалася велика кількість атеросклеротичних бляшок, вони можуть завадити припливу крові до нижньої частини тіла і спричинити динамічне порушення кровообігу, від чого ваші ноги та груди будуть нестерпно боліти через нестачу кисню та глюкози під час звичайної ходьби. У такому разі доведеться робити коронарне шунтування. А якщо це саме станеться з артеріями, які несуть кров до вашого серця, ви можете заробити ішемічну хворобу серця, ішемію міокарду та ще багато жахливих речей.
Але це ще не все. Якщо атеросклеротичні бляшки вже сформувалися, а стрес ще не припинився, можуть статися й інші неприємності. Знову ж таки, збільшується стрес і підвищується кров’яний тиск, а оскільки кров рухається з більшою силою, атеросклеротична бляшка може відірватися й розпастися на частини. Можливо, до того ви мали бляшку у великій кровоносній судині і розмір цієї бляшки був надто незначний, щоб заподіяти вам якусь шкоду. Але коли бляшка відривається й тепер рухається сама по собі, вона стає тромбом і може потрапити в меншу кровоносну судину, повністю її закупоривши. Коли закупорюється коронарна артерія, стається інфаркт міокарда, серцевий напад (саме такий варіант руху тромбу спричиняє переважну кількість серцевих нападів). Коли закупорюється кровоносна судина в мозку, стається апоплексичний удар (інсульт).
Погані новини на цьому не закінчуються. Якщо хронічний стрес привів ваші судини до цілковитого занепаду, кожен новий стресогенний чинник матиме дедалі більш руйнівні наслідки з додаткової причини. Ця причина стосується ішемії міокарду — хвороби, яка виникає, коли артерії, що живлять серце, мають настільки високу непрохідність, що серце не отримує потрібної кількості крові, а відтак кисню та глюкози[14]. Уявімо, що ви переживаєте надзвичайно сильний стрес, а ваша серцево-судинна система у відмінному стані. Ваше занепокоєння росте — запускається симпатична нервова система. Серцебиття стає рівномірно сильнішим, сила стискання зростає. Внаслідок напруженішої роботи серцевий м’яз споживає більше енергії та кисню, тому для більшої зручності ваші артерії розширюються для перенесення більшого обсягу поживних речовин та кисню. Усе гаразд.
Проте якщо ви стикаєтесь із сильним стресогенним чинником, маючи хронічну ішемію міокарду — ви в біді. Коронарні артерії, замість того щоб розширювати судини у відповідь на сигнал симпатичної нервової системи, звужують їх. Цей процес дуже відрізняється від того, що ми розглядали на початку розділу (коли великі кровоносні судини, які несуть кров до частин тіла не першочергової важливості, звужуються). Натомість ідеться про маленькі судини, якими кров поступає просто до серця. І ось коли серце потребує, щоб через ці вже закупорені судини пройшло більше кисню та глюкози, сильний стрес стискає їх ще сильніше, тому серце не отримує потрібні йому поживні речовини — так наступає ішемія міокарду. У грудях відчуватиметься жахливий біль, що має назву «стенокардія». Виявляється, що таку проблему зі звуженням судин можуть викликати лише короткі періоди підвищеного кров’яного тиску. Отже, хронічна ішемія міокарду внаслідок атеросклерозу загрожує вам, щонайменше, нестерпним болем у грудях за кожного випадку сильного фізичного стресу. Це прекрасно демонструє надзвичайну ефективність стресу в загостренні вже наявної проблеми.
З покращенням кардіологічного обладнання у 1970-х медики зі здивуванням виявили, що людський організм навіть більш уразливий до серцево-судинних захворювань, ніж вважалося до того. За старих підходів просто брали когось із ішемією міокарду й підключали його (чоловіки більш схильні до серцево-судинних захворювань, ніж жінки) до масивного електрокардіографу, направляючи велетенську рентгенівську камеру пацієнту на груди, а потім змушували його бігти на біговій доріжці до повного знесилення. Цілком очікувано, приплив крові до серця збільшувався і в грудях з’являвся біль.
14
14 Спочатку може видатися нелогічним, що серце потребує спеціальних артерій для постачання поживних речовин. Стінки серця — серцевого м’язу — потребують запасів енергії та кисню з крові, і вам може здатися, що серце просто може увібрати в себе ці речовини з крові, що проходить крізь його відділи. Але насправді серцевий м’яз живиться за допомогою артерій, які відгалужуються від головної аорти. Можна провести аналогію з працівниками міського водосховища. Кожного разу, як вони відчувають спрагу, ці люди можуть просто взяти відро, підійти до водосховища та набрати собі трохи води. (Замість цього вони радше наберуть воду з крана просто в себе в офісі, куди опосередковано надходить вода з водосховища.)