– Забери своє золото, бо мені потрібна торба.
У наймита волосся дибом стало. Він засунув голову під рядно і ледве дихав від страху.
Другої ночі хтось знову постукав у шибку і прохрипів:
– Гей, ти, волоцюго, забери своє золото, бо моя торба почала вже гнити…
Наймит цілу ніч хрестився, якось дочекався ранку і потім цілий день стояв на колінах перед образами. Але це не допомогло, бо третьої ночі хтось сердито ударив кулаком у шибу, серед хати посипалося золото.
Більше дідько не приходив. Наймит зібрав гроші, купив собі новеньку торбу, постоли і топірець… На цьому казочці кінець.
Сестра і закляті брати
Був один цар, котрий мав дівку і три хлопці. Ту дівку сватав чорт. Ходив, докучав. Вона його не хотіла, але нечистий її взяв силою і поставив їй у хижу золоту колиску, аби колисалася.
А її братів закляв: одного – ведмедем, другого – рибою, а третього – орлом.
Сам обернувся биком, таким грубим, як хижа, і прив’язався на сім ланцюгів до бука. А ключ од хижі, де замкнув царівну, сховав у свій мозок.
А закляті брати пішли до одного єгеря. Спочатку прийшов старший, Ведмідь, і приніс мішок золота. Поклав під хижу, а рано єгер знайшов мішок і сховав. На другий вечір і середульший брат, Риба, приніс мішок золота. А на третій вечір і молодший брат – Орел.
Єгер золото сховав і не знав, за що йому принесли золото. А були в нього три доньки. І те золото брати принесли за них.
Четвертого вечора всі три доньки пропали. Встав рано єгер, а дівок нема – пропали без знаку. І дуже він засумував.
Мати на потоці пере їх свити й плаче. І приплив один рачок і надокучає жінці.
– Іди геть, бо тебе з’їм, – сказала жінка.
Вхопила рачка й проковтнула. І через рік народився у неї хлопець. Лиш народився, проговорив, аби мати йому дала ссати. А далі вхопив мотуз на хижі й підняв хижу. Питає свою матір:
– Мамо, чи були в мене сестри або брати?
– Були, синку, у тебе три сестри, але пропали без знаку.
Хлопчик зайшов до хижі, тільки сказав:
– Купіть мені одежу, бо я йду в дорогу шукати сестер.
Відкланявся родичам і пішов. Багато років він блудив по лісу.
Раз на одній поляні бачить: курить з землі дим. Приходить туди і дивиться – глибока яма, дна не видно.
Спустився хлопець під землю і знайшов там свою старшу сестру. Спитала його сестра:
– Що ти за один?
– Я того й того чоловіка син.
Вона скочила до нього, обцілувала.
– Та ти мій брат!
Добре пригостила його, а потім сховала під постіль.
– Не дивуйся, що тебе кладу під постіль. Мій чоловік – Ведмідь і може тебе вбити.
За малий час приходить Ведмідь, суєтний, сердитий. Зняв з себе шкіру і нараз подобрішав. Жона сказала:
– Тут є мій брат.
– Та де мій швагер, покажи його швидко!
Хлопець вийшов з-під постелі. Ведмідь дуже йому зрадів. Пригостив і розказав йому свою біду:
– Була в мене сестра, сватав її нечистий, а вона за нього не захотіла йти. Зато він її вкрав, а нас трьох братів закляв. Сестру нашу взяв силою. Замкнув її у хижу, а ключ поклав собі в мозок та обернувся биком. Та якби знайшовся такий леґінь, аби з-під хижі взяв семиметрову сокиру і тою сокирою розтяв голову бикові, коли на полуднє спить, і взяв ключ та відімкнув нашу сестру – ми стали б такими людьми, як були.
Подорожує далі хлопець і бачить на поляні дим з землі. Приходить туди, а тут яма глибока. Спустився в яму, а там його середульша сестра. Спитала:
– Що ти за один?
– Я того й того чоловіка син.
Вона скочила до нього, обцілувала:
– Та ти мій брат!
Учинила йому гостину, а потім сховала під постіль.
– Не дивуйся, що тебе кладу під постіль, – каже. – Мій чоловік – Риба і може тебе вбити.
За малий час заходить Риба, суєтний, сердитий. Зняв з себе шкіру і нараз подобрішав. А жона сказала йому:
– Тут є мій брат.
– Та де мій швагер, покажи його!
Хлопець вийшов з-під постелі, і Риба дуже йому зрадів. Пригостив і розказав йому свою біду.
На другий день хлопець відкланявся середульшій сестрі. Йде далі й знову приходить на одну поляну і бачить – куриться з землі дим.
Приходить, а там яма глибока. Спустився, а там його молодша сестра. Спитала:
– Що ти за один?
– Я того й того чоловіка син.
Так він побув у молодшої сестри і її чоловіка Орла, і той пригостив його і розказав свою біду.
Отак попрощався хлопець з своїми сестрами і рушив у дорогу.
На саме полуднє, коли бик спав, хлопець узяв семиметрову сокиру, котра стояла під хижею, й ударив його межи роги так сильно, що мозок йому вискочив. І у мозкові знайшов ключик.
Лиш доторкнувся ключиком до замка, і двері відкрилися.
А дівка заплакала:
– Пропав би ти, не мав би ти сили своєї. Чи не казала тобі, що тебе не хочу?
Вона думала, що то нечистий.
– Я не нечистий, я – чиста душа.
А дівка була тонка, як палець. Узяв її на руки і поніс до свого замку, де він народився. А через три дні приїздять його зяті.
Дуже йому дякують, що їх визволив з біди, що забив нечистого, який їх закляв. Справили весілля та й живуть і нині, як не повмирали.
Син лісника
Був один лісник і в нього – три сини. Чоловік дуже постарів, скликав своїх синів і передав їм службу. Розказав, котрі ліси аби доглядали, а в один, ліс, Мертвий, щоб вони не заходили.
– Я постарів, а в лісі тім не був. І вам грізно заказую! – наповів старий.
Сини поклялися, що туди ніколи не підуть. І всюди ходили, а в Мертвий ліс не йшли довгий час. Одного дня зібралися всі троє і підходять до тієї хащі. Молодший брат почав говорити:
– Та що би було з того, якби ми зайшли у Мертвий ліс?
Старші відповіли:
– Брате, хіба ти вже забув нянька, що казав перед смертю? Він говорив, щоб ми туди не йшли.
На те молодший не сказав нічого, і повернулися додому. Ведуть вони у хижі другу бесіду, а молодший знову почав про Мертвий ліс – вигадує, як туди зайти. І надумав, що він дасть напрясти кілька клубків ниток: коли буде заходити в ліс, то за собою лишить нитку, аби, йдучи за нею, вернутися додому. Він усе приспособив і кличе братів:
– Не бійтеся нічого! Я заведу і виведу вас.
Зібралися всі троє і йдуть. Але коли зайшли в ліс на п’ятсот метрів, побачили багатої, усякої звірки, яка лише на світі була. Почали стріляти, звірина розбіглася і порвала їм нитки. А брати так глибоко зайшли, що вже не розуміються, як вийти.
Молодший заспокоює:
– Знайдемо десь дорогу і вирвемося з лісу.
Блудили по хащі, але весь час приходили на одне місце. Застала їх ніч. Розклали вогонь, повечеряли, і молодший брат говорить старшому:
– Брате, сеї ночі ти будеш вартувати, а ми будемо спати. Не сміємо спати усі троє, бо може статися нещастя.
І двоє братів спали, а старший вартував з набитою рушницею. Коли прийшло до півночі, почувся сильний вітер, котрий почав ганяти хащу. Вартар дивиться і бачить: поверх буччя[35] біжить на нього грубий, чорний, як сажа, чоловік. Хлопець перелякався, а чоловік йому кричить:
– Сирохмане, йди мені з дороги, бо страчу тебе!
Старший брат націлився в нечистого:
– Стій! Сюди не йди!
Той послухав, став. Почав із хлопцем говорити м’якше.
– Дай мені дорогу. Дістанеш від мене такий подарунок, що буде тобі добре.
Лісник запитав:
– Який подарунок?
– Я дам тобі чарівний ковпак: коли його на себе натягнеш, не буде тебе видно.
І хлопець пустив велета дорогою. Рано він нічого не сказав братам.
Зібралися й шукають дорогу, котрою прийшли. Ходили, ходили до темної ночі, та знову повернулися до того стану, де вже спали. Поставили на варту середущого, а старший із молодшим лягли спати. А у дванадцять годин ночі середущий чує – сильний вітер віє, аж хащу нагинає. То іде нечистий: