Вітер розігнав хмари і сонце нестерпно палило, стоячи майже в зеніті. Так буває лише поблизу екватора. Кощій, черпаючи воду долонями, облився, але після цього шкіру вкрив білий наліт, а до вечора — пухирі. Вітер зовсім стих. Сонце хилилося до обрію. Океан здавався тихим і ласкавим. Хвиль майже не було, пліт час від часу ледь помітно підіймався і опускався. Кощія заколисало. Він лежав і дивився на швидко зникаюче сонце з-під напівприкритих повік. Морок швидко огортав його блукаючу посмішку. Думки Кощія були далеко. В Ялті — невеликому містечку на узбережжі Чорного моря. Йому здавалося, що він лежить на теплому піску Монастирського мису. Над головою здіймалася сорокаметрова скеля із замком на верхівці. Кощій засинав…
Частина друга
Убивця
Жити — як віддатися течії,
Померти — як піти відпочити.
Розділ 1
Ялта знаходиться на тій же географічній широті, що й Генуя, але вигідніші природні умови дають їй значні переваги над цим всесвітньовідомим курортом. Вона розташована в амфітеатрі, утвореному горами, обмеженому з заходу горою Магаббі, а зі сходу — відрогом Нікітської Яйли, має унікальні можливості для туризму. І раніше не обійдена увагою іноземців, після подій 1985–1990 років Ялта буквально захлинулася від їх напливу.
Розбещені безпечністю західних міст, вони блукали в Нікітському саду біля гігантського кенового дерева, що пам’ятало ще ратників князя Володимира, які в 988 році брали облогою Херсонес. У Лівадії, в Білому палаці, фотографували крісла з табличками «Сталін», «Рузвельт», «Черчіль», смітили грошима і перебували під пильним оком найжорстокішої в Європі мафії — радянської. Багато з них мали накласти тут своїми гаманцями, а дехто й життям.
У свої шістнадцять років бельгійка Жаклін О’Тул вже мала хорошу фігурку і, помітивши кинутий в її бік хтивий погляд, кожного разу здригалася: спершу в тролейбусі, а потім йдучи темними завулками. Звісно, їй було моторошно. Тим більше одній у нічному місті — з темними вулицями, обплутаними, наче павутиною, тролейбусними дротами і чорними в темряві червоними прапорами. Весь час у них якісь свята! Звісно, їй подобався Нікітський сад і замок «Ластівчине гніздо» з його чудовою легендою. Та це коли батько був поряд. А зараз місто лякало її.
Жаклін трохи розслабилася, тільки опинившись на центральній площі. Тут гомонів натовп, і над головою пам’ятника комуністичному вождеві Леніну спалахували кольорові букети салюту. В Брюсселі вона бачила фільм Стіва Буровця «Червоний жовтень», де Ленін був маленьким і злим. А тут, на площі, він здавався кам’яним велетом зі статурою Арнольда Шварценеггера. Гримнуло, і над площею вибухнув черговий різноколірний букет салюту. Стріляли з двох військових кораблів на рейді. Вона бачила їх вдень, прикрашених різнокольоровими прапорами.
Він призначив їй зустріч тут, на площі Леніна, — цей божевільний старий. Лихо в тому, що лише в таких стариків і бувають справжні букіністичні раритети. Побачивши, що вона продивляється книги в букіністичному магазині, що на Київській вулиці, він підійшов і спитав, що вона хотіла б купити. Жаклін майже не знала мови і ледь змогла пояснити, що їй потрібне щось із перших видань Лєрмонтова. Тут, у Ялті, в різний час жили майже всі відомі поети. Ще з коледжу вона пам’ятала рядки з «Євгена Онегіна»: