Кощій упав на підлогу і вистрілив — силует полковника було чітко видно на тлі світлого вікна. Грім пострілу стих, в кімнаті пахло порохом. Силует зник. Звідкись з кутка долинав ледве чутний хрип і булькання. Кощій нахилився над тілом:
— Ти нікуди не дінешся, — прохрипів полковник. — Якщо спробуєш зникнути, я знайду дівчину і…
Кощій приставив ствол пістолета йому до щоки і натиснув на спуск. Щось солоне і липке бризнуло в обличчя.
Під чиєюсь ногою заскрипіла підлога. Кощій підняв пістолет, але, вгадавши в просвіті вікна жіночий силует, опустив.
— Кощію, — він почув кашель і Милчин голос. — Кощію, ти тут? Що це ти витворяєш? Спускайся скоріше. Я залишила машину за кілометр звідси. Боялася, що можуть вислідити. Там мій чоловік, він привіз тобі форму. Увечері за вами прийде катер.
Розділ 9
Штерна вважали на базі одним з найудачливіших офіцерів. В сорок він одержав на погони третю зірку і ядерний ракетоносець на додачу. Улюбленець долі на службі, в особистому житті Штерн відчував себе її пасинком. Повне обличчя з широкими, східного типу вилицями і коротким носом робило його сірим і непомітним у натовпі. Знайомство з красунею Милою Дзвінковою Штерн сприйняв, як черговий дарунок долі.
Він познайомився з нею в Ялті в ресторані «Таврида», де обмивав з друзями зірку «кап 2». Вона сиділа за сусіднім столиком і дивилася йому в очі. Чорна майка на тоненьких бретельках чудово відтіняла коротке світле волосся і щільно облягала пишні груди. Коротка спідниця ледь прикривала довгі засмаглі ноги. Вона здалася йому тоді надзвичайно звабливою, а склянка коньяку «Наполеон» допомогла побороти відчуття ніяковості. Штерн запросив її на танець, і вони танцювали в півмороці під модну в ті часи пісню Пугачової «Мільйон червоних троянд».
— Такий молодий, а вже «кап-два», — сказала Милка, довірливо притискуючись до його грудей.
Штерн був у захопленні. Це був перший комплімент, що він почув від жінки. Обіймав її за талію, відчував запах волосся і поряд — дивне тіло. Милка сама запропонувала поїхати до нього додому і, вражена інтер’єром (Штерн, обділений увагою жінок, в нечасті приїзди додому вкладав гроші в японську електроніку і імпортні меблі), лягла з ним у ліжко.
Милка хотіла і могла себе подати, як треба, і Штерн просто сп’янів від блаженства. Сп’яніння продовжувалося всю відпустку. А через місяць Милка Дзвінкова стала дружиною капітана другого рангу Штерна — Людмилою Штерн.
Штерна чекало жорстоке розчарування. Сімейної ідилії не вийшло. Дружина і слухати не хотіла про дітей, а його офіцерське утримання розтринькувала раніше, ніж він встигав повернутися з чергового походу. В ліжку вона виробляла з ним таке, що він не сумнівався в її великій практиці під час його відсутності.
Та, незважаючи на все, Штерн залишався рабом своєї дружини. Ось і тепер не зміг їй відмовити. І згодився вивезти цього хлюста, цього бандита, якого шукає вся міліція країни. Заради неї він ризикує всим — погонами і волею. І Кощій, цей довгов’язий хлюст, який приповз до Милки місяць тому, спливаючи кров’ю, був для неї всим. Він міг би зараз гукнути патруля і побачити, як скрутять цього злочинця в мундирі мічмана. В мундирі, якого довелося добувати йому — «кап 1» Штерну, командиру бойового ракетоносця, здатного вмить перетворити на руїни Нью-Йорк. Штерн сплюнув і подумки вилаявся.
Катер причалив біля пірсу. Поряд колихалися підводні човни — неоковирні і безвинні, схожі на відкорковані, оправлені в гуму бляшанки. На рейді стояв міноносець і від нього до берега мчав катер.
Штерн зіскочив з пірсу на борт. Гаркнув на вахтового: «Хлів на палубі, матір твою!»
Першорічник-вахтовий, витягнувшись по струнці, витріщеними від переляку очима їв люту фізіономію «кап 1». І довго не міг опам’ятатися. Навряд чи він був здатний помітити навіть танк, якби той проїхав слідом за «кап 1», а тим більше, незнайомого мічмана, що пройшов поруч.
Вони спустилися в рубку, пройшли повз офіцерські каюти. Штерн відімкнув двері в найдальшому кінці коридору:
— Посидите тут до вечора. Увечері ми будемо виходити в море.
Кощій ступив у тишу каюти. Двері за ним зачинилися.
Підводні човни звичайно виходять з бази вночі, коли не діє більшість супутників НАТО, що фотографують у видимому діапазоні. Деякий час ще видно топові вогні кораблів, а потім все провалюється в морок.