На протязі всього часу, доки він був на плоту, Кощій не бачив жодного птаха.
Під ранок, зовсім знесилівши, Кощій задрімав, присівши навпочіпки, спиною прихилившись до щогли. Але, лише сонячний промінь упав на обличчя, він підскочив, як ужалений. Над головою літали зграї чайок, пікіруючи в океан і злітаючи вже з рибою в дзьобах. А там, де океан повинен був у вигляді зеленої імли переходити в небо, темніла земля. Можна було навіть розрізнити верхівки кокосових пальм. За прибережною смугою зелені здіймалися коричневі скелі.
Кощій оцінив відстань — до берега було не більше ніж півтора кілометра. І раптом з жахом зрозумів, що пліт пройде повз острів. Він опустив вітрило, але скоро впевнився, що це не допомогло і сильна течія зносить пліт — земля не наближається, а віддаляється. Кощій був у відчаї. Він уже не думав про те, що робить. Озирнувся — риби-молота ніде не було видно. Стягнув черевики, відштовхнувся від плота і стрибнув у воду. Зразу після того, як він опинився у воді, земля зникла з очей і довелося пливти навмання. Він плив і плив, але землі все не було. Кощій озирнувся — пліт ледь помітною плямою колихався десь біля самого обрію. Відступати було пізно, і він плив, намагаючись не загубити напрям. Через півгодини, піднявши голову, він побачив золотисті, освітлені сонцем верхівки пальм. До берега було метрів п’ятсот. І ще він побачив величезний чорний плавець з білим буруном, що наближався збоку. Жах охопив Кощія. Плавець мчав з великою швидкістю. Метрів за сорок риба пірнула. Кощій опустив голову в воду і побачив чорну тінь, що наближалася ззаду і знизу. Відчуваючи, що риба зараз схопить його за ноги, він інстинктивно ліг на воду. Риба пройшла під ним. Він відчув, як знизу вдарила хвиля від її великого тіла. Кощій поплив, весь час озираючись і опускаючи голову в воду. Чорна тінь промайнула тепер з другого боку, і над поверхнею з’явилася відразлива чорна морда. Здавалося, на ній завмер вираз здивування від такої дивної поведінки жертви. Тепер вона повільно пливла по спіралі, що весь час звужувалася. Кощій завмер, намагаючись не робити різких рухів. Риба підпливала все ближче. Вже було видно, як хлюпоче вода в її відкритій пащі з білими трикутниками зубів. У Кощія промайнула думка, що все, що відбувається, нагадує нереальну сцену з дешевого фільму жахів. Риба перекинулася черевом догори. Коли до неї залишилося не більше метра, Кощій крикнув і з усієї сили вдарив ногами в тупе коричневе рило. І відчув, як стальні лещата стискають його ноги. Відразлива морда випірнула з другого боку. З пащі стирчало шмаття скривавленої тканини. Кощій побачив пачку доларових банкнот, що спливла біля обличчя. Мабуть, вона вивалилася з нагрудної кишені. Він схопив її і жбурнув у розкриту пащу. Не влучив, але риба пірнула за поринаючою пачкою в глибину. Кощій побачив, що навколо нього розпливається кривава пляма. Болю він не відчув. Берег був зовсім поряд…
Післямова
1990-й рік став роком народження одного з найкривавіших диктаторських режимів. Диктатура народилася в Південній півкулі в королівстві C., що разташувалося на Акулячому архіпелазі в Тіморському морі, коли в один з холодних липневих днів (в С. в липні зима і середня температура — плюс двадцять за Цельсієм) там спалахнув військовий путч.
На чолі путчу була перша дружина короля — Мехрад та його перший візир Салех. Армійські частини під командуванням Салеха увійшли в столицю.
Група спеціального призначення висадила в повітря вузол зв’язку королівського палацу, танки розтягли дротяні загорожі та барикади, зведені навколо палацу королівською гвардією.
Гвардійці протрималися кілька годин — розбещені безтурботним життям та пияцтвом, вони не бажали помирати за короля. Після залпу з танкових гармат гвардійці капітулювали. Солдати витягли монарха, що помирав від страху, на площу перед палацом і розстріляли. Всю ніч його спотворений труп пролежав перед палацом, а вранці самі гвардійці під солдатським конвоєм кинули труп акулам.