— Геть, іди геть!
— Ти ж знаєш, вони мене не цікавлять. Мене взагалі не цікавлять жінки такого гатунку.
— А та новенька молоденька сучка, вона тобі подобається! Я точно знаю — вона тобі подобається…
— Не верзи дурниць.
— А може, не її ти притискав до себе і нашіптував на вушко? Мерзотник!
Марія намагалася відштовхнути Ігоря, той — її утримати. Коротка боротьба закінчилася тим, що вони обоє не втрималися і впали в траву.
— До дідька їх всіх, я кохаю лише тебе, — бурмотів Ігор.
Марія пручалася:
— Облиш мене, іди до тієї молоденької сучки, вона з голоду ладна накинутися на першого-ліпшого чоловіка…
— Мені не потрібна та повія…
Почувся тріск тканини:
— Обережно, дурню, ти відірвав мені тасьминку, — голос Марії вже звучав примирливо. — Прошу тебе, обережно, ти мене подряпав.
Вони ще хвилин десять вовтузилися. Софія чула важке дихання чоловіка, стогін жінки. Потім вони підвелися і, обнявшись, пішли до будинку. До Софії долинув сміх жінки, потім сміх чоловіка. У темряві засвітився прямокутник прочинених дверей, і все стихло.
У Софії по щоках котилися сльози. Вона підклала під щоку долоню, і та відразу стала вологою. Через що ці сльози? Вона б не змогла відповісти. Може, тому, що, як їй здалося, її зрадив цей чоловік. Але ж вони знайомі лише один день, і вона не має на нього жодного права. Може, тому, що її назвали повією? Дурниці…
Коли Софія повернулася до будинку, Ігоря та Марії вже не було, вони пішли до відведеної для них кімнати. Сестри, обнявшись, сиділи за столиком, і Ліна щось ніжно нашіптувала Тіні. Софія нечутно прослизнула до своєї кімнати.
Розділ 7
Чоловік, що в темряві у дворі накинувся на Софію, був зеком-втікачем на прізвисько Азіат. Кілька тижнів тому він ще з трьома зеками — Прищем, Шатлом та Касіусом Клеєм — втік з пересильної тюрми в Донецьку. Усі, крім Шатла, були ОНР — особливо небезпечними рецидивістами. Ініціатива втечі належала Азіату. Він запропонував Прищу та Касіусу Клею дістатися до Аршабаду, захопити там вертоліт і втекти до Ірану.
Майже місяць четвірка зеків втікала, пробиралася ночами у вантажних вагонах до передгір’їв Східного Паміру. В Аршабаді Азіат був як у себе вдома. Тут пройшло його дитинство, тут він вперше пограбував крамницю і пішов на відсидку. Залишивши «сім’ю» у сторожці лісника, Азіат попростував до міста. Але план захоплення вертольота в обсерваторії виявився нездійсненним. Аршабад кишів міліцією.
Азіат пробирався темними завулками та дворами. В одному з них він побачив Софію і спробував згвалтувати. Тепер, бредучи лісом до сторожки лісника, він подумки лаяв себе за ту слабкість. Звісно, ні для кого не секрет, що найбільшою проблемою в тюрязі є відсутність жінок. Тому не дивно, що, уздрівши на темній вуличці гарненьку дівку в коротенькій спідничці, він не втримався. Тепер же Азіат думав, чи не скоїв дурниці. Адже не виключено, що дівка звернеться до міліції, і якщо «червоні кашкети» підуть його слідом, то їх обкладуть, наче вовків. У всякому разі, у сторожці більше тижня залишатися не можна. Хтось випадково може туди навідатися, а зайвого «мокряка» їм не потрібно.
Втім, ні Азіату, ні Прищу з Касіусом втрачати було особливо нічого. Інша справа Шатл — пілот вертольота, що мотав строк за контрабанду. Кілька разів він проніс на територію аеропорту повз прикордонний пост пакетики з героїном і одержав три роки. З трьох років Шатл відсидів вже два і тікати не мав ані найменшого бажання. Аби схилити його до втечі, довелося намовити співкамерників призначити його «черговим по параші». Парашею на тюремному лексиконі звалося цеберко з нечистотами. Що ж до чергування по параші, то це була виняткова за жорстокістю тортура. Черговий по параші мав не лише тримати парашу у. винятковій чистоті, а й спати, кладучи голову на її кришку. Кожен, кому було потрібно до параші, вдень чи вночі тусав чергового (по-камерному — «генсека параші») і говорив:
— Товаришу генеральний секретар, дозвольте відвідати вашу парашу!
Якщо «генсек» в ту ж мить не схоплювався і не відповідав:
«Будь ласка, радий вас вітати біля моєї параші», — його нещадно били мокрими рушниками з замотаними в них залізними мисками.
Шатл витримав «чергування» близько місяця, а далі мав або втікати, або накласти на себе руки. Він і став четвертим втікачем.
У сторожці троє грали в «тисячу». Побачивши Азіата, що переступив поріг, всі кинули карти.