— Ще раз смикнешся, і я перетворю твоє обличчя на криваву маску.
Від болю Марія прикусила губу. Вона розуміла, що їй з чоловіком загрожує смерть. Від дотиків цих жахливих рук, що так безцеремонно обмацують її тіло, Марію став бити дрож.
Намагаючись відсторонитися, Марія спробувала застебнути костюм:
— Прошу вас, прошу вас… — белькотіла вона.
— Не треба так тремтіти, — бурмотів Касіус, — і тоді ні з тобою, ні з чоловіком нічого поганого не трапиться.
Втім, то було неправдою. Вони вирішили вбити цих двох, як тільки побачили намет. Про те, що в горах бродять четверо зеків, не повинен був знати ніхто, а поки що — чому не погратися з жертвою, вселивши в неї надію? Як це робить кіт з мишею, трохи розтискаючи пазурі, поки миша приходить до тями, і потім знову душить жертву.
Касіус відхилив поли тренувального костюма і поклав Марії руку на талію. Вона смикнулася від жаху, але біль порізів і ніж, що стримів поряд, застерігали від опору.
— Та що з тобою, кралечко? Ти мене боїшся? В амурних справах я такий душка.
Його руки піднялися від талії і стисли її груди. Марія застогнала від болю і раптом уп’ялася зубами Касіусу в руку. Він заволав і вдарив її в обличчя величезним кулачищем. Марія розпласталася на землі, майже втративши свідомість. Касіус Клей стягнув з неї тренувальні брюки. Під ними більше нічого не було. Він навалився на неї і, грубо оволодівши, засопів, обдаючи смородом з відкритого рота. Касіус вовтузився так кілька хвилин і нарешті, підвівши голову, застогнав від задоволення. Його рот був відкритий, очі вирячені.
Прищ з цікавістю спостерігав за тим, що відбувається. В його погляді було задоволення. Щоб краще бачити, він навіть відступив на крок від розпластаного на землі чоловіка і опустив пістолет.
Несподівано, наче в нього всередині розправилася пружина, Ігор з криком підхопився і кинувся Прищеві в ноги. Це трапилося так раптово, що Прищ не встиг зреагувати. Він випустив пістолет і гепнувся на землю. Не зупиняючись ні на мить, Ігор стрибнув на спину Азіатові. Мабуть, Азіат був ненабагато слабшим, та відчай додав Ігореві сили. Його обличчя було сумішшю бруду та крові, але він вже встиг ударити Азіата коліном у пах. Азіат застогнав. Ігорева рука намацала каменя. Він схопив його і заніс над спотвореним гримасою болю обличчям Азіата. Той підняв руки, захищаючись, але в цей час гримнув постріл, і Ігорю в спину вдарила куля. Ігор упав, і тоді вони вчотирьох заходилися гамселити його ногами, поки тіло не перестало рухатися.
— Хоре, досить, — сказав, відсапуючись, Касіус Клей. — Час докласти рук до курочки. О, чорт!
Лише тепер всі четверо згадали про жінку. Але жінка зникла.
Розділ 10
Марія бігла, не розбираючи дороги. Ліс тут, на межі передгір’я, був диким, і де-не-де з-під трав’яного покрову вже визирало каміння. Марія бігла так швидко, як тільки могла. Вперед її гнав жах.
Гілля хапало за одежу, стьобало по руках та обличчю. Вона не побігла до гір, а кинулася в ліс. Там була більша ймовірність сховатися і там, врешті-решт, можна було натрапити на людей, сторожку лісника чи щось подібне.
Русло повертало вліво, і в той же бік доводилося повертати і їй.
Річка тут була бурхливою, з високими берегами і навіть спуститися до води, а тим більше перепливти на другий бік, годі було й сподіватися. Вода монотонно шуміла, птахи безтурботно цвірінькали, навіюючи думку про те, що тут цілком безпечно і її ніхто не переслідує. Марія вийшла на узвишшя. Річка тут утворювала затоку, і вона тепер могла бачити те місце на іншому боці, де пройшла хвилин п’ятнадцять тому, сама залишаючись непоміченою.
Довго чекати не довелося. На протилежному боці хтось продирався крізь кущі. Марія затамувала подих. Між деревами з’явилися постаті чоловіків. Вона мала б тихенько плазували назад, поки не сховалася б за високим берегом. Але жах перед тими людьми був таким сильним, що вона втратила можливість аналізувати і приймати розумні рішення, схопилася і кинулася навтьоки. Вигуки, що долинули з другого боку затоки, дали зрозуміти, що її помітили.
Марія кинулася у бік лісу. Вона бігла босоніж і за ці півгодини вже встигла стерти ноги. Ноги кровили, але вона майже не відчувала болю. Її оранжевий тренувальний костюм виділявся серед зеленого листя. Марія розуміла, що найкращим виходом було б зняти його, але під костюмом у неї нічого не було, і вона радше б загинула, аніж скинула все і побігла гола.