Сонце вже почало хилитися до обрію. Можливо, їй вдасться врятуватися, коли на ліс опуститься морок? Десь у підсвідомості вона розуміла, що їй від чотирьох чоловіків, тим більше тепер, коли ноги стерті до крові, втекти неможливо. Вони взуті — вона боса, вона обходить відкриті місця — вони йдуть навпростець.
Хоча Марія й була витривалою, можливо, витривалішою за них усіх, — заняття альпінізмом далися взнаки, але те, що зробив з нею той мерзотник, не пройшло дарма. Боліло внизу живота, і вона не могла бігти в повну силу. Можливо, в неї є шанс, якщо четвірка не розділиться і не спробує оточити її.
О, господи! Як це їй зразу не спало на думку? Вони дійсно могли розділитися! І, наче на підтвердження її думки, захиталися кущі — вона хотіла бігти назад, але зупинилася: з кущів з’явилася руда лисиця і кинулася навтьоки. Марія озирнулася навкруги. Нікого. Може, вони загубили її? Але надії в ту ж мить розвіяв порив вітру, що доніс голоси. По її тілу пробіг дрож. Вона кинулася в гущавину.
Розділ 11
— Прокляття, прокляття, — бурмотів Касіус Клей. Його отруєний алкоголем та «травою» організм відмовлявся далі переслідувати жінку. — Вона здорово тренована, ця штучка! — гукнув він, зупиняючись. — Може, облишимо її?
— Вперед! — наказав Прищ. — Якщо вона втече, то сюди прийдуть менти і сплетуть нам постоли.
Прищ озирнувся і побачив, що Касіус Клей зупинився і обхопив руками дерево. Дістав пістолет:
— Ану вперед!
— А бодай би ви всі здохли! — Касіус Клей вилаявся і побрів слідом.
— Між нами різниця — хвилин десять, — додав Прищ. — Треба налягти.
Прищ не палив, що у злодійському світі вважалося дивним. В минулому він був боксером, а коли закінчив спортивну кар’єру, став охоронцем у якогось злочинного авторитета. За грати Прищ потрапив через убивство. Але навіть там, у камері, він щоранку влаштовував собі тренування. Віджимався на кулаках від бетонної підлоги, качав прес — підіймав догори ноги, тримаючись руками за грати, і на закінчення влаштовував півгодинний бій із тінню — боксирував з уявним супротивником.
Якби не витривалість Прища та не впертість Азіата, Касіус Клей з Шатлом вже давно б залишили у спокої дівку. Та зараз обидва бачили, що сила не на їхньому боці і, хоч були ледве живі, все ж пленталися слідом.
Сонце хилилося до обрію. Ліс густішав. Але час од часу вони бачили, як попереду маячить тренувальний костюм.
— Ця дурепа не здогадується зняти з себе костюм, — зауважив Азіат.
— Здогадується, — заперечив Прищ. — Не дурніша за тебе. Просто в неї під костюмом нічого немає. Розтлінний вплив цивілізації. Не розмовляй, збиваєш дихання.
Шлях Марії почали перетинати величезні валуни і порослі кущами схили пагорбів, і вона зрозуміла, що відхилилася у бік гір. Значить, до лісникової сторожки треба взяти трохи вправо. Збиті ноги нестерпно боліли, і вона не могла пересуватися навіть з такою швидкістю, з якою пересувалася спочатку. Тепер вона дивилася під ноги і ступала обережно, аби не скалічитися зовсім.
«А раптом вони вже втратили мої сліди?» — спала їй думка. Адже не можуть зеки йти з такою ж швидкістю, як вона? Може, вони її загубили? Так. Не можуть зеки, що палять і п’ють, пересуватися з такою ж швидкістю, як і вона. Вона має пересвідчитися, адже сил скоро зовсім не залишиться. Марія повернула до схилу і, видершись на узвишшя, сховалася між кущами, спостерігаючи за широкою, порослою ковилою галявиною, яку щойно пройшла.
О, дідько! Майже відразу вона побачила двох, що вийшли з кущів. За ними з’явилися ще двоє. Перша пара йшла попереду, вдивляючись у зарості, інша пленталася позаду.
Марія схопилася на ноги і помчала вниз. Зашпортнулася за коріння, що через кам’янистий грунт скрізь стирчало вгору, і скотилася вниз. Підхопилася і побігла, повертаючи вправо, де, на її думку, мала стояти лісникова сторожка.
Краще б вона не намагалася їх побачити! Через те, що затрималася, між ними тепер було ледве кілька хвилин ходу. Відстань швидко скорочується, але до сторожки тепер вже має бути дуже близько. Якщо лісник буде на місці, то вони зможуть забарикадуватися і зустріти злочинців рушничним вогнем. А тим часом зателефонують до міліції. А якщо лісника не буде? Вона намагалася не думати про це, у всякому випадку, у сторожці має бути телефон. І вона таки встигла. Але коли вибігла на узлісся, то замість дерев’яного будинка побачила лише купу головешок. Сторожка згоріла давно. Пожарище вже встигло захолонути.
Марія опустилася на коліна. Їй раптом все стало байдуже. Майже відразу вона почула шурхотіння позаду. Хотіла схопитися і бігти, але не змогла — від різкого болю в скалічених ногах вона скрикнула і впала обличчям униз.